Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Волиця
ВОЛИЦЯ — село, центр сільської Ради. Розташована на лівому березі річки Ів'янки (притока Тетерева), за 9 км на північний схід від районного центру та за 7 км від залізничної станції Степок. Через село проходить автошлях Житомир — Сквира. Дворів — 397. Населення — 1205 чоловік.
На території села розміщена центральна садиба колгоспу «Комунар», за яким закріплено 2580,7 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 2267,5 га орної землі. Господарство — багатогалузеве, вирощує зернові й технічні культури. Розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. В колгоспі є млин, пилорама.
Працюють восьмирічна школа, в якій 13 учителів навчають 165 учнів, будинок культури на 400 місць, бібліотека з фондом 8,5 тис. книг, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок, відділення зв'язку, ощадна каса, три магазини.
Дві партійні організації об'єднують 40 комуністів, дві комсомольські — 46 членів BЛKCM.
За самовіддану працю 106 трудівників села нагороджені орденами і медалями Союзу PCP, серед них учителька О. С. Ремезова — орденом Леніна, завідуючий свинофермою О. І. Рокитенець, свинарка Н. А. Паук, колишній бригадир І. Й. Василевський — орденом Трудового Червоного Прапора.
Село вперше згадується у 1605 році.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року. 1926 року організовано садово-городнє товариство «Праця», а також машинне товариство.
232 жителі села брали участь у боротьбі проти німецько-фашистських загарбників під час Великої Вітчизняної війни, з них 113 — віддали своє життя за свободу і незалежність Країни Рад, 99 — відзначені орденами і медалями. Уродженець села П. І. Красовський за відвагу і хоробрість, виявлену в боях з ворогом, став повним кавалером ордена Слави.
1956 року споруджено пам'ятник, а 1965-го — обеліск Слави воїнам, які загинули під час визволення села від гітлерівських окупантів.
Уродженець села І. Г. Талько — доктор медичних наук.
Працюють восьмирічна школа, в якій 13 учителів навчають 165 учнів, будинок культури на 400 місць, бібліотека з фондом 8,5 тис. книг, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок, відділення зв'язку, ощадна каса, три магазини.
Дві партійні організації об'єднують 40 комуністів, дві комсомольські — 46 членів BЛKCM.
За самовіддану працю 106 трудівників села нагороджені орденами і медалями Союзу PCP, серед них учителька О. С. Ремезова — орденом Леніна, завідуючий свинофермою О. І. Рокитенець, свинарка Н. А. Паук, колишній бригадир І. Й. Василевський — орденом Трудового Червоного Прапора.
Село вперше згадується у 1605 році.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року. 1926 року організовано садово-городнє товариство «Праця», а також машинне товариство.
232 жителі села брали участь у боротьбі проти німецько-фашистських загарбників під час Великої Вітчизняної війни, з них 113 — віддали своє життя за свободу і незалежність Країни Рад, 99 — відзначені орденами і медалями. Уродженець села П. І. Красовський за відвагу і хоробрість, виявлену в боях з ворогом, став повним кавалером ордена Слави.
1956 року споруджено пам'ятник, а 1965-го — обеліск Слави воїнам, які загинули під час визволення села від гітлерівських окупантів.
Уродженець села І. Г. Талько — доктор медичних наук.