Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Овруч

Сторінка 1 з 11
Овруч – місто районного підпорядкування, центр району, розташоване на лівому березі річки Норина, притоки Ужа, за 127 км на північ від Жито­мира. Вузлова залізнична станція на магістралі Ленінград – Одеса. Через місто проходить автошлях Мінськ – Ізмаїл. Населення – 14 200 чоловік.
Місцевість, на якій розташований Овруч, була заселена в далеку давнину. На замковій горі виявлено неолітичне поселення (V – IV тисячоліття до н. е.), дослі­джено поселення і могильники та знайдено крем’яні знаряддя праці доби бронзи (II тисячоліття до н. е.).
Місто є одним з найдавніших у Східній Європі. 977 року воно вперше згадує­ться в літопису під назвою Вручий. Уже в X ст. місто було значною фортецею з високими валами та ровом, через який перекидали міст. Залишки укріплень тих часів збереглися До наших днів.
Наприкінці X ст. Вручий став центром древлянської землі й одним з найвизнач­ніших давньоруських міст з розвинутими ремеслами. Основним серед них було ви­готовлення прясел з рожевого шиферу, які у великій кількості поширювалися в усій Київській Русі, а також збувалися в Польщу та інші країни.
На початку XIV ст. місто стало значним економічним центром, фортецею і входило до Галицько-Волинського князівства. Близько 1362 року його загар­бала феодальна Литва. У 1399 році хан Єдигей, завдавши поразки литовському князю Вітовту, зруйнував Овруч. Чимало часу минуло, поки він піднявся з руїн. Починаючи з 1470 року місто було центром староства. Для оборони його і цього краю від наскоків татар збудовано замок, який 1506 року все-таки був ними зруйнований. Через 16 років фортецю знову відбудували, обнесли кам’яним муром і обкопали ровом, звели чотири брами. Тут стояли церква, кілька дерев’яних бу­динків. На користь замку селяни Овруча та сусідніх сіл, що були приписані до нього, відбували ряд повинностей. Вони утримували замковий гарнізон, ремонту­вали шляхи, що вели до міста, платили грошову та медову данину, відробляли 15 днів панщини на рік.
Після Люблінської унії Овруч захопила шляхетська Польща. Він увійшов до складу Київського воєводства як повітове місто. Його населяли переважно мі­щани, селяни та служилі люди. В цей час значного розвитку набули ремесла. В місті жило 14 кравців, 6 шевців і кушнірів, 4 лучники, зброярі, гончарі та кілька ювелірів. Тут протягом року відбувалося два ярмарки, які тривали по тижню.
Трудове населення зазнавало ще більшого гніту наприкінці XVI ст. Селяни платили 70 грошів данини, відробляли по 2 дні на тиждень панщини, крім того, зобов’язані були працювати один день під час сівби та жнив на замковій землі, косити та скиртувати сіно. З міщан стягували стацію на утримання гарнізону в кіль­кості 20 чоловік, примушували вартувати за 30 км на підступах до міста, а також виконувати підводну повинність. Соціально-економічний гніт доповнювався ще й національно-релігійним. Усе це викликало у трудящих незадоволення, спонукало їх до визвольної боротьби. У 1594 – 1596 рр., коли на Україні розгорілося селянсько-козацьке повстання під проводом С. Наливайка, багато міщан пішло в загони геть­мана Г. Лободи, який приєднався до повстанців. Окремі міщани навіть командували загонами.
Під час визвольної війни українського народу на чолі з Богданом Хмельниць­ким міщани й селяни Овруча активно боролися проти польської шляхти. В 1648 році тут створено козацький полк на чолі з І. Голотою, який вигнав поневолювачів з міста, знищив усі актові книги із записами повинностей і боргів селян та міщан5, брав участь у боях під Загальцями й Лоєвом. У ньому налічувалося 6000 чоловік. Наступного року Овруч став сотенним містом Київського полку.
Після Андрусівського перемир’я місто знову потрапило під владу шляхетської Польщі й належало магнату Потоцькому. В цей час народні маси зазнавали вели­кого лиха від постоїв коронних і шляхетських військ, (які вони повинні були утри­мувати. Офіцери, жовніри грабували міське населення, відбирали худобу, одяг, гроші, продукти тощо. Селяни відробляли на тиждень 3 дні панщини, а в першій половині XVIII ст. – 5 днів, платили в рік 24 злотих оброку, виділяли підводи, крім того, влітку додатково повинні були виходити на роботу: тяглі – два дні, піші й халупники – один день на тиждень. Життя селян повністю залежало від


Сучасна карта - Овруч