Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Любар

Сторінка 1 з 7
Любар — селище міського типу, центр району, розташоване на берегах річки Случі, за 80 км від обласного центру і за 24 км від залізничної станції Печа­нівка. Населення — 1,9 тис. чоловік. Селищній Раді підпорядковані населені пункти Новий Любар і Юрівка.
На території нинішнього Любара люди жили ще в давні часи. Про це свідчать залишки поселення трипільської культури, пам'ятки доби бронзи, раннього заліза й черняхівської культури.
В період Київської Русі на лівому березі річки Случі існувало давньоруське літописне місто Волохів. Назва сучасного населеного пункту пов'язана з іменем кня­зя Любарта, який у середині XIV ст. заснував на правому березі Случі укріплення з посадом. У XIV—XV ст. поселення називалося Любартов і було цен­тром удільного князівства, що входило до складу Литовської феодальної держави. Після Люблінської унії 1569 року Любартов підпав під владу Речі Посполитої, З 1589 року ним володіли українські магнати князі Острозькі, Тоді ж, очевидно, поселення починає називатися Любарем (вперше ця назва зустрічається в докумен­тах під 1604 роком).
В ті часи Любар був значним ремісничим і торговельним осередком. Сюди при­возили товари і купці з Росії. Про це свідчить знайдена тут деньга Івана Грозного, карбована 1534—47 рр. На околицях жило хліборобське населення. Місцеві феодали нещадно визискували його. Селяни платили подимне, відбували панщину та інші повинності.
Великого лиха зазнавали жителі від нападів кримських татар, які спустошили Любар у 1593 та 1618 рр.
1609 року відбулося повстання міської бідноти проти феодалів. Але воно було жорстоко придушене. Після цього експлуатація трудового люду посилилася. Вона доповнювалась національним та релігійним гнобленням. 1634 року відкрито домі­ніканський костьол та католицький монастир. Православний монастир перетворено на уніатський.
Під час визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. жителі містечка боролися проти магнатів та шляхти. В антифеодальній боротьбі брали участь і жін­ки. 6 відомості про участь у повстанні 1648 року в Новому Любарі «Дудчихи вдовиці». Повстанцям подавали допомогу козаки. Богдан Хмельницький особисто не раз бував у Любарі.
За Зборівською угодою 1649 р. лівобережна частина Любара залишилася в межах шляхетської Польщі. В правобережній частині містечка було розміщено козацьке військо (10 тис. чоловік) на чолі з полковниками Донцем і Таборенком.
У 1651 році Любар зазнав великих пограбувань від військ польського короля, які після поразки селянсько-козацького війська під Берестечком рушили на Волинь і Київщину. Спустошливим був і напад кримських татар в 1653 році. Вони забрали тоді з Любара та його околиць у неволю близько 300 чоловік.
Після Андрусівського перемир'я 1667 року Любар знову надовго відійшов до шляхетської Польщі. Рятуючись від національного і релігійного гноблення, україн­ське населення тікало у Київ та на Лівобережжя. У XVIII ст. посилилися утиски з боку католицької церкви. 1752 року в Любарі відкрилася єзуїтська школа. Але український народ ніколи не мирився із польсько-шляхетськими порядками.
У 50-х роках XVIII ст. околиці Любара були охоплені гайдамацьким рухом, який розгорнувся на Правобережній Україні. 1759 року до Любара підійшов загін опришків на чолі з Іваном Бойчуком та Гнатом Маращуком, але, дізнавшись про сильну охорону, повстанці відійшли. Район Любара був охоплений гайдамацьким рухом і під час великого антифеодального повстання 1768 року, відомого під наз­вою Коліївщини.
1793 року Любар у складі Правобережної України возз'єднаний з Росією. Незаба­ром він став волосним центром Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Це створило умови для прискореного розвитку економіки. Щороку в містечку від­бувалося 8 ярмарків.
Проте в умовах самодержавно-кріпосницького ладу становище трудящих зали­шалося дуже важким. Жорстокий визиск і повне безправ'я породжували антикрі­посницькі настрої. 1831 року в справі Устима Кармелюка було притягнуто до слід­ства 24 мешканці Любара.
З Любаром пов'язана і діяльність декабристів. Тут містився штаб Охтирського гусарського полку під командою А. З. Муравйова. В грудні 1825 року до А. З. Му­равйова прибули С. І. Муравйов-Апостол, його брат Матвій і Михайло Бестужев-Рюмін. На нараді, що відбулася 27 грудня на квартирі у А. З.


Сучасна карта - Любар