Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Працівники лікарні Г. С. Поліщук та Є. М. Стець передавали партизанам медикаменти, хірургічні інструменти. Колгоспник А. М. Кузьмінський передав
народним месникам багато зброї. Завідуюча аптекою комсомолка М. Я. Завгородня допомагала В. С. Марушкові та Г. С. Протасевичу проводити в аптеці наради і таємно постачала партизанам медикаменти. Гестапівці заарештували М. Я. Завгородню. У жовтні 1942 року вороги вбили патріотку.
8 січня 1944 року підрозділи 12-ї, 13-ї і 14-ї танкових бригад та 3-ї гвардійської мотострілецької бригади 4-го Кантемирівського танкового корпусу і 121-ї та 141-ї стрілецьких дивізій 30-го стрілецького корпусу 1-го Українського фронту підійшли до Любара. Зав'язалися запеклі бої з ворогом, який створив тут міцну оборону. Гітлерівці, підтримувані танками, не раз переходили в контратаки. 10 січня 1944 року радянські воїни очистили селище від фашистів. Бойові дії в районі Любара тривали ще протягом двох місяців.
В цих боях відзначилися сотні бійців і офіцерів Червоної Армії. Багатьом воїнам подала допомогу лейтенант медичної служби Є. Орел. За мужність її нагороджено орденом Червоної Зірки. Єфрейтор Д. Сидорусь, незважаючи на поранення, помітивши розташування ворожого кулемета, підповз до нього і гранатами закидав обслугу. Цим самим він забезпечив просування свого полку до центра селища. За виявлену доблесть відважного воїна нагороджено орденом Слави 3-го ступеня.
В боях за Любар у 1941 і 1944 рр. загинуло 346 солдатів та офіцерів Червоної Армії — синів багатьох народів СРСР. Серед них росіянин М. В. Биков, азербайджанець А. X. Ахвердов, вірменин С. А. Авакян, татарин А. М. Гимазов та багато інших. Жителі свято шанують пам'ять полеглих героїв. Їх поховано у восьми братських могилах. У центрі міста на одній із братських могил на їх честь встановлено монумент Слави.
Свій вклад у перемогу над фашизмом внесли і воїни-любарці. За мужність і відвагу, виявлені в роки Великої Вітчизняної війни, орденами й медалями нагороджено 650 жителів Любара. М. Д. Шахновичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу. За свободу і незалежність Вітчизни віддали своє життя 570 жителів селища.
Руїни і згарища залишили гітлерівці після себе: майже всі промислові підприємства і культурно-освітні заклади були зруйновані або пограбовані. Ворог заподіяв Любару збитків на 934 645 тис. крб.
Зразу ж після визволення відновили роботу райком партії, районна Рада депутатів трудящих, райком комсомолу, селищна Рада. Вони мобілізували трудящих на відбудову народного господарства і подання допомоги фронту. Жінки шили одяг, в'язали рукавиці та шкарпетки для воїнів. Постійною турботою оточили любарці дітей-сиріт та сім'ї фронтовиків.
Поступово відроджувались промислові підприємства, торгівля, лікувальні, навчальні і культурно-освітні заклади. У 1946 році промкомбінат, промислова артіль і харчокомбінат уже виробили продукції на суму 75,4 тис. крб.
Ціною великих зусиль було відбудовано МТС, маслосирозавод, харчокомбінат, лікарню, клуб, кінотеатр, бібліотеки, дитячі ясла і садки, радіовузол, телеграф і телефонну мережу.
Піднімалися з руїн колгоспи. Лісоматеріали у зруйнований Любар надходили з лісгопів Сибіру, посівна пшениця — з Узбекистану, шерстяні і бавовняні тканини — з Казахстану, вата — з Туркменії.
Розпочалися заняття в школах. Зошити та канцелярські приладдя одержали з Уралу і Далекого Сходу. Протягом 1945—1950 рр. селище повністю відбудувалося. В наступні роки широким фронтом здійснювалася реконструкція підприємств, розгорнулося велике капітальне будівництво. Відповідно до плану реконструкції у 1952 році МТС винесено з центру Любара і заново споруджено за типовим проектом. 1961 року на базі РТС виникло районне об'єднання «Сільгосптехніки». З кожним роком зростала потужність промислових об'єктів, множилися трудові досягнення любарців.
За високі виробничі показники колективу сирозаводу у 1966 році вручено перехідний Червоний прапор Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради.
Любар
Сторінка 5 з 7
радянських людей, що надходили до комендатури від зрадників, вона зберегла життя близько 20 патріотам, врятувала від фашистської каторги понад 200 юнаків і дівчат.Працівники лікарні Г. С. Поліщук та Є. М. Стець передавали партизанам медикаменти, хірургічні інструменти. Колгоспник А. М. Кузьмінський передав
8 січня 1944 року підрозділи 12-ї, 13-ї і 14-ї танкових бригад та 3-ї гвардійської мотострілецької бригади 4-го Кантемирівського танкового корпусу і 121-ї та 141-ї стрілецьких дивізій 30-го стрілецького корпусу 1-го Українського фронту підійшли до Любара. Зав'язалися запеклі бої з ворогом, який створив тут міцну оборону. Гітлерівці, підтримувані танками, не раз переходили в контратаки. 10 січня 1944 року радянські воїни очистили селище від фашистів. Бойові дії в районі Любара тривали ще протягом двох місяців.
В цих боях відзначилися сотні бійців і офіцерів Червоної Армії. Багатьом воїнам подала допомогу лейтенант медичної служби Є. Орел. За мужність її нагороджено орденом Червоної Зірки. Єфрейтор Д. Сидорусь, незважаючи на поранення, помітивши розташування ворожого кулемета, підповз до нього і гранатами закидав обслугу. Цим самим він забезпечив просування свого полку до центра селища. За виявлену доблесть відважного воїна нагороджено орденом Слави 3-го ступеня.
В боях за Любар у 1941 і 1944 рр. загинуло 346 солдатів та офіцерів Червоної Армії — синів багатьох народів СРСР. Серед них росіянин М. В. Биков, азербайджанець А. X. Ахвердов, вірменин С. А. Авакян, татарин А. М. Гимазов та багато інших. Жителі свято шанують пам'ять полеглих героїв. Їх поховано у восьми братських могилах. У центрі міста на одній із братських могил на їх честь встановлено монумент Слави.
Свій вклад у перемогу над фашизмом внесли і воїни-любарці. За мужність і відвагу, виявлені в роки Великої Вітчизняної війни, орденами й медалями нагороджено 650 жителів Любара. М. Д. Шахновичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу. За свободу і незалежність Вітчизни віддали своє життя 570 жителів селища.
Руїни і згарища залишили гітлерівці після себе: майже всі промислові підприємства і культурно-освітні заклади були зруйновані або пограбовані. Ворог заподіяв Любару збитків на 934 645 тис. крб.
Зразу ж після визволення відновили роботу райком партії, районна Рада депутатів трудящих, райком комсомолу, селищна Рада. Вони мобілізували трудящих на відбудову народного господарства і подання допомоги фронту. Жінки шили одяг, в'язали рукавиці та шкарпетки для воїнів. Постійною турботою оточили любарці дітей-сиріт та сім'ї фронтовиків.
Поступово відроджувались промислові підприємства, торгівля, лікувальні, навчальні і культурно-освітні заклади. У 1946 році промкомбінат, промислова артіль і харчокомбінат уже виробили продукції на суму 75,4 тис. крб.
Ціною великих зусиль було відбудовано МТС, маслосирозавод, харчокомбінат, лікарню, клуб, кінотеатр, бібліотеки, дитячі ясла і садки, радіовузол, телеграф і телефонну мережу.
Піднімалися з руїн колгоспи. Лісоматеріали у зруйнований Любар надходили з лісгопів Сибіру, посівна пшениця — з Узбекистану, шерстяні і бавовняні тканини — з Казахстану, вата — з Туркменії.
Розпочалися заняття в школах. Зошити та канцелярські приладдя одержали з Уралу і Далекого Сходу. Протягом 1945—1950 рр. селище повністю відбудувалося. В наступні роки широким фронтом здійснювалася реконструкція підприємств, розгорнулося велике капітальне будівництво. Відповідно до плану реконструкції у 1952 році МТС винесено з центру Любара і заново споруджено за типовим проектом. 1961 року на базі РТС виникло районне об'єднання «Сільгосптехніки». З кожним роком зростала потужність промислових об'єктів, множилися трудові досягнення любарців.
За високі виробничі показники колективу сирозаводу у 1966 році вручено перехідний Червоний прапор Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Стрижівка
- Привітів
- Пединка
- Панасівка
- Нова Чортория
- Мотовилівка
- Меленці
- Малий Браталів
- Липне
- Глезне
- Гізівщина
- Вигнанка
- Веселка
- Великі Деревичі
- Великий Браталів
- Велика Волиця
- Бичева
- Березівка
- Авратин
- Стара Чортория