Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Верхівня

Сторінка 1 з 6
Верхівня — село, центр сільської Ради. Розташована за 18 км від районного центру та від найближчої залізничної станції Бровки. Через село протікає річка Верховенка (притока Роставиці). Дворів — 594. Населення — 2056 чоловік. Сільраді підпорядковане с. Мусіївка.
На території сучасної Верхівні люди жили в глибоку давнину. Свідченням цього є давньоруський курганний могильник, виявлений на околиці села.
Перша документальна згадка про Верхівню датується 1600 роком. У той час вона входила до складу шляхетської Польщі. Про тяжке становище селян-кріпаків свід­чать матеріали Житомирського гродського суду, де йдеться про заставу села в 1609 році, про тривалі постої жовнірів у 1611 році, а також про утиски селян, на­сильства та збитки, завдані їм. Надмірні утиски час від часу призводили до втеч селян від своїх гнобителів.
Верхівнянці разом з жителями Паволочі, Ходоркова, Коростишева, Брусилова, Радомишля та інших сіл не раз виступали проти місцевих багатіїв і польської шлях­ти. Пан Стрибель у 1618 році скаржився на селян з Верхівні, які розгромили його маєток.
Жителі Верхівні брали участь у визвольній війні українського народу 1648— 1654 рр. Під час війни Верхівня належала паволоцькому полковникові І. Миньківському. 1657 року Богдан Хмельницький спеціальним універсалом закріпив село за нащадками І. Миньківського. Після Андрусівського перемир'я 1667 року Вер­хівня залишилася під владою Польщі і разом з навколишніми селами стала влас­ністю князя Любомирського, а з 1780 року — графа В. Ганського.
1793 року Верхівня в складі Правобережної України возз'єднана з Росією.
На початку XIX ст. тут засновано суконну фабрику, на якій 1836 року пра­цювало 328 кріпаків. Для роботи на фабриці поміщик Ганський переселяв до Вер­хівні кріпаків з інших сіл. Так, з 8 сіл Горностайпільського ключа Радомишльсь­кого повіту в 1833 році він переселив 55 селянських сімей.
Вотчинне поміщицьке суконне підприємство, засноване на кріпосній праці, вже у 50-х роках XIX ст. почало занепадати. Воно не витримувало конкуренції із зростаючими капіталістичними фабриками. Кріпаки, зазнаючи жорстокого ви­зиску, відмовлялися працювати на фабриці, а на знущання відповідали втечами та заворушеннями.
Не кращим було становище й тих кріпаків, які працювали у сільському госпо­дарстві. 1836 року їх налічувалося 1031 чоловік. Вони були переобтяжені непосиль­ною працею і великими повинностями. Панщина сягала 5 днів на тиждень. Селян, які відмовлялися працювати, часто карали. В 1848 році поміщик Ганський, ім'я якого стало символом жорстокості, віддав селянина Климентія Ярича до арештант­ської роти.
Історія Верхівні пов'язана з життям видатного французького письменника Оноре де Бальзака (1799—1850). У 1833 році графиня Е. Ганська (дружина В. Ган­ського) познайомилася з Бальзаком у Швейцарії. З того часу між Ганською і пись­менником встановилися дружні стосунки. В 1847 році Бальзак приїхав до Верхівні, сподіваючись залишитися назавжди і прийняти російське підданство.
Перебуваючи у Верхівні, Бальзак працював над драмою «Мачуха» та повістю «Утаємничений». Рукопис повісті «Утаємничений» датовано: «Верхівня, Україна, грудень 1847 р.» Тут письменник написав «Лист про Київ» — дорожні нотатки про поїздку на Україну.
Під час перебування в селі Бальзак цікавився життям трудового народу. В лис­тах до рідних він з захопленням писав про кріпака-умільця з Верхівні, який із заліза і срібла створював чудові портрети та картини. Письменника вражало при­ниження поміщиками робітників-кріпаків. Вказуючи на велику різницю між стано­ви щем селян і родини Ганських, він зазначав: «Яке багатство в цих знатних польсь­ких будинках. Дивно, як такі цінності тут уживаються з варварством».
2 лютого 1848 року Бальзак виїхав до Франції. Вдруге він повернувся в маєток Ганських у кінці вересня того ж року для одруження з Ганською. Вінчання відбулося 14 березня 1850 року в Бердичеві в костьолі св. Варвари. В травні под­ружжя виїхало до Парижа, назавжди залишивши Верхівню.
З середини XIX ст. село перейшло до графів Ржевуських. Тоді там налічувалося 349 дворів (2384 жителі).
Реформа 1861 року не виправдала сподівань селян. Більшість кращих земель залишалася власністю поміщика. Селянам було відведено 1319 десятин за викуп. Протягом 49 років вони мали сплатити за землю понад 35 тис. крб. До


Сучасна карта - Верхівня