Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Булдичів
БУЛДИЧІВ – село, центр сільської Ради, розташоване за 29 км від районного центру та за 6 км від залізничної станції Печанівка. Дворів – 230. Населення – 681 чоловік. Сільраді підпорядковані села Мала Козара, Олександрівка, Промінь, Шевченка (до 1955 року Слобода).
На території Булдичева розміщена центральна садиба колгоспу ім. Фрунзе, за яким закріплено 1,3 тис. га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1,1 тис. га орної землі. Вирощують переважно зернові культури, цукрові буряки. Розвинуте м’ясо-молочне тваринництво. За успіхи в розвитку сільського господарства 26 колгоспників нагороджено орденами й медалями Союзу РСР. Колишній бригадир тракторної бригади Д. П. Мусіяшко нагороджений орденом Леніна.
У селі є восьмирічна школа, в якій навчається 130 учнів, працює 11 учителів, будинок культури із залом на 250 місць, дві бібліотеки з книжковим фондом понад 11 тис. примірників, медпункт.
Партійна організація села (створена 1928 року) об’єднує 22 членів КПРС, комсомольська – членів ВЛКСМ.
Село відоме з 1585 року.
1861 року сталися заворушення селян, обурених грабіжницьким характером селянської реформи. 1905 року в селі знову відбувся виступ проти поміщика. Викликане з Мирополя військо жорстоко розправилося з селянами.
У січні 1918 року в Булдичеві встановлено Радянську владу.
Під час німецько-фашистської окупації у Малих Козарах в листопаді 1941 року створено підпільну групу (керівник С. Г. Левченко), яка перетворилася у квітні 1943 року в партизанський загін ім. Кутузова. У травні 1943 року він влився до партизанського з’єднання С. Ф. Маликова.
221 житель Булдичева бився з ворогом на фронтах Великої Вітчизняної війни, 13 – у партизанських загонах, 101 нагороджено орденами й медалями СРСР. 94 чоловіка загинули смертю хоробрих, визволяючи Вітчизну від гітлерівців.
В бою за визволення Булдичева загинуло воїни, серед них росіянин М. Й. Кокорін, поляк М. Крижанівський, українець В. Грицюк.
На честь воїнів, що полягли в ооях з фашистами, встановлено пам’ятник Вічної слави.
Уродженцями села є М. А. Марцун (1894– 1970 рр.) – двічі Герой Соціалістичної Праці, Ф. Д. Долібець – Герой Соціалістичної Праці.
У селі є восьмирічна школа, в якій навчається 130 учнів, працює 11 учителів, будинок культури із залом на 250 місць, дві бібліотеки з книжковим фондом понад 11 тис. примірників, медпункт.
Партійна організація села (створена 1928 року) об’єднує 22 членів КПРС, комсомольська – членів ВЛКСМ.
Село відоме з 1585 року.
1861 року сталися заворушення селян, обурених грабіжницьким характером селянської реформи. 1905 року в селі знову відбувся виступ проти поміщика. Викликане з Мирополя військо жорстоко розправилося з селянами.
У січні 1918 року в Булдичеві встановлено Радянську владу.
Під час німецько-фашистської окупації у Малих Козарах в листопаді 1941 року створено підпільну групу (керівник С. Г. Левченко), яка перетворилася у квітні 1943 року в партизанський загін ім. Кутузова. У травні 1943 року він влився до партизанського з’єднання С. Ф. Маликова.
221 житель Булдичева бився з ворогом на фронтах Великої Вітчизняної війни, 13 – у партизанських загонах, 101 нагороджено орденами й медалями СРСР. 94 чоловіка загинули смертю хоробрих, визволяючи Вітчизну від гітлерівців.
В бою за визволення Булдичева загинуло воїни, серед них росіянин М. Й. Кокорін, поляк М. Крижанівський, українець В. Грицюк.
На честь воїнів, що полягли в ооях з фашистами, встановлено пам’ятник Вічної слави.
Уродженцями села є М. А. Марцун (1894– 1970 рр.) – двічі Герой Соціалістичної Праці, Ф. Д. Долібець – Герой Соціалістичної Праці.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Ясногород
- Ягодинка
- Червоні Хатки
- Старочуднівська Гута
- Соболівка
- Садки
- Романівка
- Прутівка
- Печанівка
- Нивна
- Карвинівка
- Кам'янка
- Годиха
- Врублівка
- Вільха
- Велика Козара