Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Олевськ

Сторінка 1 з 8
Олевськ — селище міського типу, центр району, розташований у північно-західній частині області, за 180 км від обласного центру. Залізнична станція. Через селище протікає річка Уборть, притока Прип'яті. Населення — 9,6 тис. чоловік.
Територія сучасного Олевська була заселена ще в IV тисячолітті до н. е., про що свідчать крем'яні знаряддя праці доби неоліту. Неподалік селища досліджено 18 поховань і два кургани черняхівської культури, виявлено давньоруське горо­дище та курганний могильник.
Вперше Олевськ згадується 1488 року. Тоді київський боярин Пирхайло про­сив київського воєводу дати йому «в держание волость Олевско, отодвинувши инших бояр». За народними переказами, село в давнину називалося «Олеговим городищем».
На початку XVI ст. Олевськ був приписаний до Овруцького замку. Селяни вирощували зернові й городні культури, а восени своїм тяглом везли значну частину врожаю у розпорядження великокнязівського намісника. Жителі Олевська охоро­няли замок та його землі, на них покладався обов'язок лагодити підземний тунель, яким з річки Норину подавалася вода, бо колодязя в замку не було. Коли проїжджав через волость київський воєвода, йому треба було давати підводи, корову, кабана, з диму по курці, а вівса й сіна «впотребу».
Після Люблінської унії 1569 року Олевськ у складі Правобережної України потрапив під владу шляхетської Польщі. Довгий час ним володіли магнати Немиричі, які нещадно експлуатували селян. За невиконання панщини кріпаків жор­стоко карали, а за пропущений день примушували відробити два. Панщина у дру­гій половині XVI ст. досягала двох днів на тиждень.
1641 року польський король надав Олевську магдебурзьке право, дозволив щотижневі торги та два ярмарки на рік. Від розвитку торгівлі Немиричі ще більше збагачувалися.
Тяжке соціальне гноблення примушувало селян підніматися на боротьбу за свої права. Вони взяли активну участь у визвольній війні українського народу 1648—1654 рр. 1648 року вбили ненависного власника міста О. Немирича, створили Олевську сотню і в її складі громили загони польської шляхти.
За Андрусівським перемир'ям 1667 року Олевськ залишився в складі шляхет­ської Польщі. Посилився соціальний і національно-релігійний гніт. К. Немирич запросив до Олевська кармелітів і виділив їм понад 10 тис. дес. землі. Заснувавши тут монастир, кармеліти змушували місцевих селян працювати в своєму маєтку, приймати католицтво. Польська шляхта, прагнучи нажитися за рахунок селян, організовувала напади на містечка й села, від чого населення терпіло збитки, ста­вало жертвою таких наскоків. Так, 27 листопада 1682 року кілька шляхтичів разом із своїми слугами ввірвалися в село і вчинили грабежі та знущання над жителями. Часті міжусобиці стали причиною зменшення кількості населення. 1683 року Олевськ мав тільки вісім димів. Здирства і збитки приносили жителям часті військові постої. Крім житла, військові загони потрібно було забезпечувати харчами. 9 червня 1694 року один з них, наприклад, забрав у селян усе борошно. Боротьба селян проти феодально-кріпосницького гноблення не припинялася. У XVIII ст. під час масового розгортання гайдамацького руху в районі Олевська активно діяли загони народних месників. Не раз місцева шляхта та духівництво, рятуючи своє життя, залишали маєтки й тікали до Олевська, сподіваючись, що місто буде неприступним для гайдамаків.
Особливо широкий відгук на Поліссі знайшло гайдамацьке повстання 1734 року. Селяни громили шляхетські маєтки, вбивали панів, забирали їхнє майно. Тільки за допомогою жорстоких репресій, одним з організаторів яких був власник Олев­ська Немирич, шляхті вдалося придушити селянські виступи.
1793 року Олевськ у складі Пра­вобережної України був возз'єднаний з Росією. 1796 року став волосним центром Овруцького повіту Волин­ської губернії. 1798 року тут було 70 дворів, 472 жителі.
Населення в основному займа­лося хліборобством. Землю обробля­ли ралом і сохою, тому врожаї зби­рали дуже низькі.
Від 1831 року Олевськ належав до державних маєтностей. З підпри­ємств діяли лише дві винокурні. Власті не дбали про благоустрій села, про охорону здоров'я та освіту його жителів. Лікувальних закладів тут не було. Діяло училище на 14 місць при кармелітському монастирі.
Не виправдало сподівань на краще життя і скасування кріпосного права. Від­повідно до указу 1863 року, жителям Олевська були відведені наділи


Сучасна карта - Олевськ