Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
проц.), євреї (2,2 проц.) та інші. Пересічна густота населення 54,4 чоловіка на один кв. км. Міське населення становить 34 проценти.
Область утворена 22 вересня 1937 року. Вона ділиться на 22 адміністративні райони. В своєму складі має 8 міст, у т. ч. 4 міста обласного підпорядкування, 39 селиш міського типу, 1688 сільських населених пунктів, підпорядкованих 35 селищним Радам і 531 сільській Раді.
Житомирська область розташована в межах двох грунтово-кліматичних зон УРСР — Полісся (північна частина області) і Лісостепу (південна частина). На півночі області підноситься Словечансько-Овруцький кряж, утворений з докембрійських кварцитів. Найвища точка його сягає 316 метрів над рівнем моря. Поверхня Поліської низини плеската, мало розчленована, в багатьох місцях заболочена. На півдні області в межах Придніпровської височини густо порізана ярами, річковими долинами, які місцями досягають глибини 50—70 метрів.
З корисних копалин промислове значення мають запаси граніту, гнейсів, динасових кварцитів, лабрадоритів, пегматитів, мармуру, вапняків, мергелів, каолінів, вогнетривких глин, кварцових пісків, залізних і титанових руд, бурого вугілля, торфу. Є радіоактивні джерела та грязі.
Клімат помірно континентальний. Зима тепла, літо нежарке. Пересічна температура січня —5,6°, липня +18,7°. Річна кількість опадів на півночі 604 мм, на півдні — 515 мм. Річки Житомирської області належать до басейну Дніпра — Тетерів з Гнилоп'яттю та Іршою, Ірпінь (верхня течія), притоки Прип'яті — Уборть, Уж з Жеревом, Случ — притока Горині та інші.
У південній, лісостеповій частині області переважають родючі чорноземні та сірі лісостепові грунти, у північній, лісовій — грунти переважно дерново-підзолисті, болотні та сірі лісові.
Ліси займають 1,04 млн. га, або 31,6 проц. території області. Завдяки сприятливим грунтово-кліматичним умовам тут росте понад сто різних порід дерев і чагарників. Найпоширенішими є сосна і дуб. У Тригірському і Корабельному лісництвах, що біля Житомира, є старезні 300—500-річні велетні-дуби, які охороняються як пам'ятки природи. Господарське значення мають також ялина, граб, ясен, осика, клен, тополя. Культивуються сосна кримська, сосна банська, модрина, дуб червоний, акація біла, бархат амурський тощо. В Олевському, Луганському, Городницькому, Ємільчинському, Білокоровинецькому і частково Овруцькому лісництвах росте релікт третинної флори України поліська лісова красуня — азалія понтійська.
Окремі лісові урочища мають велику наукову цінність. До них належить Корабельний ліс, розташований за 8—24 км на захід від Житомира, відома унікальна заповідна посадка модрини поліської в Дзержинському лісництві Городницького лісгоспзагу. У віці 140 років вона сягає заввишки 50 м, в діаметрі — 70 см. Запас деревини на одному гектарі становить 1200 куб. метрів, що вдвічі-втричі перевищує запаси деревини в кращих соснових і дубових насадженнях.
Привертають до себе увагу вчених-ботаніків, лісівників дендропарки в Денешах, Новій Чорториї, Верхівні, Суховіллі, Володарську-Волинському, Малині, Городниці, Коростишеві.
Для охорони та вивчення незайманого рослинного і тваринного світу постановою Ради Міністрів УРСР від 12 листопада 1968 року на території понад 20 тис. га Олевського та Овруцького районів створено Поліський заповідник; Ушомирський, Березівський та Омелянівський заповідники організовані для відтворення й збагачення фауни області.
Різноманітний тваринний світ Житомирщини. В лісах живуть лосі, олені, дикі свині, кози, лисиці, зайці, білки, куниці, бобри, з птахів — дикі качки, куріпки, тетеруки, рябчики, фазани і глухарі. У водоймах області водяться щуки, окуні, соми, карасі тощо.
Територія, яку займає область, з давніх-давен заселена людиною, що засвідчують численні археологічні пам'ятки палеоліту. На горбі лівого берега річки Свинолужки поблизу Городища Черняхівського району виявлено залишки
Житомирська область
Сторінка 1 з 48
Житомирська область розташована на правобережжі України, в центральній частині Полісся. На сході вона межує з Київською, на півдні — з Вінницькою, на заході — з Хмельницькою та Ровенською областями, а на півночі — з Білоруською PCP. Площа — 29,9 тис. кв. км, або 5,2 проц. території УРСР. Населення — 1626 тис. чоловік. Переважну більшість жителів становлять українці (85,1 проц.). Крім них, живуть росіяни (6,2 проц.), поляки (5,6 Область утворена 22 вересня 1937 року. Вона ділиться на 22 адміністративні райони. В своєму складі має 8 міст, у т. ч. 4 міста обласного підпорядкування, 39 селиш міського типу, 1688 сільських населених пунктів, підпорядкованих 35 селищним Радам і 531 сільській Раді.
Житомирська область розташована в межах двох грунтово-кліматичних зон УРСР — Полісся (північна частина області) і Лісостепу (південна частина). На півночі області підноситься Словечансько-Овруцький кряж, утворений з докембрійських кварцитів. Найвища точка його сягає 316 метрів над рівнем моря. Поверхня Поліської низини плеската, мало розчленована, в багатьох місцях заболочена. На півдні області в межах Придніпровської височини густо порізана ярами, річковими долинами, які місцями досягають глибини 50—70 метрів.
З корисних копалин промислове значення мають запаси граніту, гнейсів, динасових кварцитів, лабрадоритів, пегматитів, мармуру, вапняків, мергелів, каолінів, вогнетривких глин, кварцових пісків, залізних і титанових руд, бурого вугілля, торфу. Є радіоактивні джерела та грязі.
Клімат помірно континентальний. Зима тепла, літо нежарке. Пересічна температура січня —5,6°, липня +18,7°. Річна кількість опадів на півночі 604 мм, на півдні — 515 мм. Річки Житомирської області належать до басейну Дніпра — Тетерів з Гнилоп'яттю та Іршою, Ірпінь (верхня течія), притоки Прип'яті — Уборть, Уж з Жеревом, Случ — притока Горині та інші.
У південній, лісостеповій частині області переважають родючі чорноземні та сірі лісостепові грунти, у північній, лісовій — грунти переважно дерново-підзолисті, болотні та сірі лісові.
Ліси займають 1,04 млн. га, або 31,6 проц. території області. Завдяки сприятливим грунтово-кліматичним умовам тут росте понад сто різних порід дерев і чагарників. Найпоширенішими є сосна і дуб. У Тригірському і Корабельному лісництвах, що біля Житомира, є старезні 300—500-річні велетні-дуби, які охороняються як пам'ятки природи. Господарське значення мають також ялина, граб, ясен, осика, клен, тополя. Культивуються сосна кримська, сосна банська, модрина, дуб червоний, акація біла, бархат амурський тощо. В Олевському, Луганському, Городницькому, Ємільчинському, Білокоровинецькому і частково Овруцькому лісництвах росте релікт третинної флори України поліська лісова красуня — азалія понтійська.
Окремі лісові урочища мають велику наукову цінність. До них належить Корабельний ліс, розташований за 8—24 км на захід від Житомира, відома унікальна заповідна посадка модрини поліської в Дзержинському лісництві Городницького лісгоспзагу. У віці 140 років вона сягає заввишки 50 м, в діаметрі — 70 см. Запас деревини на одному гектарі становить 1200 куб. метрів, що вдвічі-втричі перевищує запаси деревини в кращих соснових і дубових насадженнях.
Привертають до себе увагу вчених-ботаніків, лісівників дендропарки в Денешах, Новій Чорториї, Верхівні, Суховіллі, Володарську-Волинському, Малині, Городниці, Коростишеві.
Для охорони та вивчення незайманого рослинного і тваринного світу постановою Ради Міністрів УРСР від 12 листопада 1968 року на території понад 20 тис. га Олевського та Овруцького районів створено Поліський заповідник; Ушомирський, Березівський та Омелянівський заповідники організовані для відтворення й збагачення фауни області.
Різноманітний тваринний світ Житомирщини. В лісах живуть лосі, олені, дикі свині, кози, лисиці, зайці, білки, куниці, бобри, з птахів — дикі качки, куріпки, тетеруки, рябчики, фазани і глухарі. У водоймах області водяться щуки, окуні, соми, карасі тощо.
Територія, яку займає область, з давніх-давен заселена людиною, що засвідчують численні археологічні пам'ятки палеоліту. На горбі лівого берега річки Свинолужки поблизу Городища Черняхівського району виявлено залишки