Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На північ від Тетерева в басейні річок Ужа та Случа в IV— VII ст. жила та група слов'янських племен, що була безпосереднім предком відомого з літописів племені древлян. Близько 50-ти ранньослов'янських поселень та курганних
могильників виявлено в Коростишівському, Народицькому, Овруцькому, Олевському і на півночі Житомирського районів. Трапляються вони і в Бердичівському та Дзержинському районах. У господарстві ранніх слов'ян певну роль відігравало скотарство, але його основу становило землеробство. В лісостеповій частині воно було плужним. У перших століттях нашої ери слов'яни вже запровадили сівозміни.
Розвиток гончарного, ювелірного, косторізного ремесел, продукція яких ішла на продаж, сприяв дальшому розширенню внутрішньої торгівлі. Знайдені скарби римських монет (понад 10) в Андрушівському, Житомирському, Новоград-Волинському та Ружинському районах стверджують поглиблення майнової диференціації в східних слов'ян у той час. Згодом родоплемінна верхівка перетворилася на клас експлуататорів-феодалів. Разом з складанням класового феодального суспільства, як і в інших східнослов'янських племен, наприкінці VIII—IX ст. у древлян, що займали територію нинішньої області, виникло князівство на чолі з феодальною аристократією — нащадками колишньої родової знаті. Виростали міста, що стали центрами ремесла й торгівлі, а також місцями проживання феодальної верхівки.
Найдавнішим містом і водночас резиденцією князів у древлянській землі був згаданий під 946 роком Іскоростень. Міцною фортецею, що в середині XII ст. відігравала помітну роль, було місто Котельнич (1143). Відомі з літописів також міста Неятин (1071), Мичеськ, Колодяжин (1240), Деревич (1241), Городськ (1257). Виявлені на території області близько 60 городищ є залишками інших міст, назви яких невідомі. Одне з них на околиці села Райок Бердичівського району ще в 30-х роках нинішнього століття досліджене археологами: знайдені тут та на Городському й Колодяжинському городищах залишки залізоплавильних горнів, численні землеробські та ремісничі знаряддя праці, зокрема залізодобувного і залізообробного ремесел, а також їхня різноманітна продукція, в т. ч. величезна кількість побутових речей, предмети військового спорядження, засвідчують високий рівень розвитку господарства, культури та військової справи на придніпрянських землях у X— XIII ст. Ці матеріали допомогли вченим встановити існування феодальних відносин у Давній Русі.
Крім залізодобувного і залізообробного, існували й інші ремесла. Підтвердженням того, що в древлянській землі було розвинутим ювелірне ремесло, є залишки ювелірних майстерень, де збереглися тиглі й кам'яні формочки для відливання прикрас, виявлених на Райковецькому та Колодяжинському городищах, а також скарби срібних прикрас XI—XII і XII—XIII ст., знайдені поблизу сіл Збранки, Великої Хайчи Овруцького району, Кам'яного Броду Коростишівського району та Мирополя. На Райковецькому та Колодяжинському городищах знайдено майстерню скляних браслетів та залишки косторізного ремесла. Вручій славився виготовленням прясел з шиферу, які користувалися великим попитом. Крім Вручія, залишки майстерень, де прясла обточували на токарному станку, виявлено на території сіл Колтівщини, Нагорян, Норинська, Каменя, Черевків, Хлуплян, Нових Велидників Овруцького району та поблизу Михайлівки Коростишівського району.
З утворенням феодальної держави Київської Русі древлянська земля однією з перших увійшла до її складу. Київський князь Олег підкорив та обклав даниною древлян 883 року, а в 907 році вони вже брали участь у переможному поході на Візантію. Під проводом своїх князів древляни вперто боролися за незалежність від київських князів. 913 року, після смерті Олега, вони відмовилися платити данину його наступнику Ігорю. В 914 році Ігор знову підкорив їх. Але древляни продовжували боротьбу проти сваволі Ігоря та його ставлеників і пізніше. В 945 році вона закінчилася смертю Ігоря і знищенням його війська. Повстання 945 року було першим і одним із найбільших антифеодальних повстань у Київській Русі. Княгиня Ольга, дружина Ігоря, жорстоко розправилася з повстанцями. Водночас вона
Житомирська область
Сторінка 3 з 48
об'єднання східних слов'ян. Близько 100 виявлених на Житомирщині поселень займали надзаплавні схили берегів у верхів,ї Тетерева та його правобережних притоків Гнилоп'яті і Гуйви. Окремі поселення трапляються й на півночі області — в Новоград-Волинському та Олевському районахНа північ від Тетерева в басейні річок Ужа та Случа в IV— VII ст. жила та група слов'янських племен, що була безпосереднім предком відомого з літописів племені древлян. Близько 50-ти ранньослов'янських поселень та курганних
Розвиток гончарного, ювелірного, косторізного ремесел, продукція яких ішла на продаж, сприяв дальшому розширенню внутрішньої торгівлі. Знайдені скарби римських монет (понад 10) в Андрушівському, Житомирському, Новоград-Волинському та Ружинському районах стверджують поглиблення майнової диференціації в східних слов'ян у той час. Згодом родоплемінна верхівка перетворилася на клас експлуататорів-феодалів. Разом з складанням класового феодального суспільства, як і в інших східнослов'янських племен, наприкінці VIII—IX ст. у древлян, що займали територію нинішньої області, виникло князівство на чолі з феодальною аристократією — нащадками колишньої родової знаті. Виростали міста, що стали центрами ремесла й торгівлі, а також місцями проживання феодальної верхівки.
Найдавнішим містом і водночас резиденцією князів у древлянській землі був згаданий під 946 роком Іскоростень. Міцною фортецею, що в середині XII ст. відігравала помітну роль, було місто Котельнич (1143). Відомі з літописів також міста Неятин (1071), Мичеськ, Колодяжин (1240), Деревич (1241), Городськ (1257). Виявлені на території області близько 60 городищ є залишками інших міст, назви яких невідомі. Одне з них на околиці села Райок Бердичівського району ще в 30-х роках нинішнього століття досліджене археологами: знайдені тут та на Городському й Колодяжинському городищах залишки залізоплавильних горнів, численні землеробські та ремісничі знаряддя праці, зокрема залізодобувного і залізообробного ремесел, а також їхня різноманітна продукція, в т. ч. величезна кількість побутових речей, предмети військового спорядження, засвідчують високий рівень розвитку господарства, культури та військової справи на придніпрянських землях у X— XIII ст. Ці матеріали допомогли вченим встановити існування феодальних відносин у Давній Русі.
Крім залізодобувного і залізообробного, існували й інші ремесла. Підтвердженням того, що в древлянській землі було розвинутим ювелірне ремесло, є залишки ювелірних майстерень, де збереглися тиглі й кам'яні формочки для відливання прикрас, виявлених на Райковецькому та Колодяжинському городищах, а також скарби срібних прикрас XI—XII і XII—XIII ст., знайдені поблизу сіл Збранки, Великої Хайчи Овруцького району, Кам'яного Броду Коростишівського району та Мирополя. На Райковецькому та Колодяжинському городищах знайдено майстерню скляних браслетів та залишки косторізного ремесла. Вручій славився виготовленням прясел з шиферу, які користувалися великим попитом. Крім Вручія, залишки майстерень, де прясла обточували на токарному станку, виявлено на території сіл Колтівщини, Нагорян, Норинська, Каменя, Черевків, Хлуплян, Нових Велидників Овруцького району та поблизу Михайлівки Коростишівського району.
З утворенням феодальної держави Київської Русі древлянська земля однією з перших увійшла до її складу. Київський князь Олег підкорив та обклав даниною древлян 883 року, а в 907 році вони вже брали участь у переможному поході на Візантію. Під проводом своїх князів древляни вперто боролися за незалежність від київських князів. 913 року, після смерті Олега, вони відмовилися платити данину його наступнику Ігорю. В 914 році Ігор знову підкорив їх. Але древляни продовжували боротьбу проти сваволі Ігоря та його ставлеників і пізніше. В 945 році вона закінчилася смертю Ігоря і знищенням його війська. Повстання 945 року було першим і одним із найбільших антифеодальних повстань у Київській Русі. Княгиня Ольга, дружина Ігоря, жорстоко розправилася з повстанцями. Водночас вона