Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
кременів. Пізньопалеолітичні поселення (близько 15 тис. років тому) були поблизу Довгиничів та Клинців Овруцького і Колодяжного Дзержинського районів. У басейні річки Тетерева, на берегах Ужа, Уборті й Случі 12—8 тис. років тому з'являються короткочасові поселення мисливців, які вже володіли луком і займалися рибальством. Такі поселення були поблизу Коростеня, Слободища Бердичівського району, а також у Володарсько-Волинському, Коростенському та Овруцькому районах.
У добу неоліту (VI—III тис. до н. е.) відбувався поступовий перехід від збиральництва, полювання, рибальства до скотарства й мотичного землеробства, з'являється прядіння. В побут входить глиняний посуд. На території Житомирщини відомо понад 40 неолітичних поселень у Бердичівському, Ємільчинському, Житомирському, Коростенському, Луганському, Малиновському, Народицькому, Овруцькому та Олевському районах. Одним з найранніших є поселення поблизу села Тетерівки Житомирського району та біля села Каленського Коростенського район
існували в V тисячолітті до н. е. Територію сучасної Житомирської області в добу міді заселяли різноетнічні племена і початок II тис. до н. е.), південну частину області заселяли землеробсько-скотарські племена пізньої трипільської культури . Їхні поселення складалися з глинобитних будівель, розташовані по колу на важкодоступних місцях понад річками (Трояні відомих досліджувалися поселення в Городському Кернешівського, Паволочі Попільнянського, Райках Бердичівського, Троянові Житомирського районів, а також у Житомирі. На відміну від племен трипільської культури на лівобережних притоках Тетерева в середині III — на початку II тис. до н. е. жили скотарські племена, які частково займалися і землеробством. Своїх покійників вони ховали в кам'яних гробницях. Такі гробниці виявлено в 20 місцях області (Баранівському, Дзержинському, Коростишівському, Народицькому, Новоград-Волинському, Овруцькому та Радомишльському районах). Долини річок Ужа, Тетерева та Случі в II тис. до н. е., тобто в добу бронзи, заселяли землеробсько-скотарські племена тшинецької культури. Залишки їхніх поселень виявлено в Бердичівському, Житомирському, Любарському, Народицькому та Овруцькому районах. Наприкінці II — на початку І тис. до н. е. їхні нащадки — землеробські племена праслов'янської білогрудівської культури жили лише на півдні області. Зокрема, відомі поселення білогрудівських племен поблизу сіл Райків, Швайківки Бердичівського і Троянова Житомирського районів.
Скарб бронзових прикрас, знайдений біля Ігнатполя Овруцького району, та кам'яні знаряддя праці доби бронзи на околиці Стрижівки Коростишівського району свідчать, що в цей час уже з'являються перші початки майнової нерівності.
Процес майнової диференціації поглиблювався в зв'язку з появою на середньому Придніпров'ї десь у VIII ст. до н. е. заліза. Виготовлення знарядь із заліза, що мали перевагу над бронзовими, кам'яними та крем'яними, сприяло підвищенню продуктивності праці й створенню лишків, які концентрувалися в руках родової верхівки. Поширення заліза в Подніпров'ї збіглося з появою тут у VII ст. до н. е. кочових племен скіфів. Територія Житомирщини була північно-західною околицею скіфського об'єднання. В Андрушівському, Бердичівському, Житомирському та Любарському районах виявлено до 15 городищ, поселень та могильників скіфського часу. Розкопані поблизу Попільні кургани підтверджують, що в VII—III ст. до н. е. тут проживало місцеве землеробське населення, відоме під назвою скіфів-орачів. У північній частині Житомирської області в цей час жили землеробсько-скотарські племена, незалежні від скіфів, які продовжували користуватися кам'яними знаряддями. Вважають, що саме їх у V ст. до н. е. згадував Геродот під назвою неврів, які були найбільш ранніми слов'янами.
На початку нашої ери слов'янські племена вже заселяли всю територію Житомирської області. На землях сучасних Андрушівського, Бердичівського, Дзержинського, Любарського, Попільнянського та Житомирського районів у II – IV ст. жили ранньослов'янські племена, що входили до Антського племінного
Житомирська область
Сторінка 2 з 48
ранньопалеолітичної Житомирської стоянки (понад 100 тис. років тому). На ній зібрано понад 2 тис. знарядь з кременю. Люди тоді займалися мисливством. Грунтовно дослідженою пам'яткою пізнього палеоліту є Радомишльське поселення (ЗО тис. років тому). Тут, зокрема, виявлено шість невеликих наземних наметоподібних жител первісних мисливців, а біля них — скупчення кісток мамонта, північного оленя і дикого коня та розщеплених У добу неоліту (VI—III тис. до н. е.) відбувався поступовий перехід від збиральництва, полювання, рибальства до скотарства й мотичного землеробства, з'являється прядіння. В побут входить глиняний посуд. На території Житомирщини відомо понад 40 неолітичних поселень у Бердичівському, Ємільчинському, Житомирському, Коростенському, Луганському, Малиновському, Народицькому, Овруцькому та Олевському районах. Одним з найранніших є поселення поблизу села Тетерівки Житомирського району та біля села Каленського Коростенського район
існували в V тисячолітті до н. е. Територію сучасної Житомирської області в добу міді заселяли різноетнічні племена і початок II тис. до н. е.), південну частину області заселяли землеробсько-скотарські племена пізньої трипільської культури . Їхні поселення складалися з глинобитних будівель, розташовані по колу на важкодоступних місцях понад річками (Трояні відомих досліджувалися поселення в Городському Кернешівського, Паволочі Попільнянського, Райках Бердичівського, Троянові Житомирського районів, а також у Житомирі. На відміну від племен трипільської культури на лівобережних притоках Тетерева в середині III — на початку II тис. до н. е. жили скотарські племена, які частково займалися і землеробством. Своїх покійників вони ховали в кам'яних гробницях. Такі гробниці виявлено в 20 місцях області (Баранівському, Дзержинському, Коростишівському, Народицькому, Новоград-Волинському, Овруцькому та Радомишльському районах). Долини річок Ужа, Тетерева та Случі в II тис. до н. е., тобто в добу бронзи, заселяли землеробсько-скотарські племена тшинецької культури. Залишки їхніх поселень виявлено в Бердичівському, Житомирському, Любарському, Народицькому та Овруцькому районах. Наприкінці II — на початку І тис. до н. е. їхні нащадки — землеробські племена праслов'янської білогрудівської культури жили лише на півдні області. Зокрема, відомі поселення білогрудівських племен поблизу сіл Райків, Швайківки Бердичівського і Троянова Житомирського районів.
Скарб бронзових прикрас, знайдений біля Ігнатполя Овруцького району, та кам'яні знаряддя праці доби бронзи на околиці Стрижівки Коростишівського району свідчать, що в цей час уже з'являються перші початки майнової нерівності.
Процес майнової диференціації поглиблювався в зв'язку з появою на середньому Придніпров'ї десь у VIII ст. до н. е. заліза. Виготовлення знарядь із заліза, що мали перевагу над бронзовими, кам'яними та крем'яними, сприяло підвищенню продуктивності праці й створенню лишків, які концентрувалися в руках родової верхівки. Поширення заліза в Подніпров'ї збіглося з появою тут у VII ст. до н. е. кочових племен скіфів. Територія Житомирщини була північно-західною околицею скіфського об'єднання. В Андрушівському, Бердичівському, Житомирському та Любарському районах виявлено до 15 городищ, поселень та могильників скіфського часу. Розкопані поблизу Попільні кургани підтверджують, що в VII—III ст. до н. е. тут проживало місцеве землеробське населення, відоме під назвою скіфів-орачів. У північній частині Житомирської області в цей час жили землеробсько-скотарські племена, незалежні від скіфів, які продовжували користуватися кам'яними знаряддями. Вважають, що саме їх у V ст. до н. е. згадував Геродот під назвою неврів, які були найбільш ранніми слов'янами.
На початку нашої ери слов'янські племена вже заселяли всю територію Житомирської області. На землях сучасних Андрушівського, Бердичівського, Дзержинського, Любарського, Попільнянського та Житомирського районів у II – IV ст. жили ранньослов'янські племена, що входили до Антського племінного