Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Миропіль

Миропіль – селище міського типу, центр селищної Ради. Розташований на берегах мальовничої р. Случі (басейн Прип’яті), за кілометр від залізничної станції тієї ж назви на лінії Козятин – Шепетівка і за 18 км від Дзержинська. Через Миро­піль проходить автошлях Бердичів – Шепетівка. Населення – 4,5 тис. чоловік.
Цей куточок найпівденнішого Полісся був заселений з найдавніших часів. На території Мирополя знайдено знаряддя праці доби неоліту, виявлено поселення трипільської культури, поховання доби міді та бронзи, а також давньоруське го­родище. Поблизу селища розкопано 40 слов’янських курганів VI – VII ст. і близько 20 давньоруських X – XIII ст.
У першій половині XVI ст. за півтора кілометра від р. Случі на березі її притоки Сапогівки виникло поселення Сапогове, яке десь наприкінці XVI ст. стало назива­тися Мирополем.
Після Люблінської унії 1569 року землі Мирополя опинилися в руках графині Ростворовської, а пізніше дісталися графам Чапським. 1622 року люстратор Київського воєводства записав у ньому 520 димів.
Феодали жорстоко експлуатували трудящі маси. Перебуваючи в кріпосній за­лежності, селяни Мирополя мусили відробляти панщину два-три дні на тиждень, сплачувати данину натурою і грішми та відбувати толоки. Посилення кріпосниць­кого гніту породжувало масове незадоволення селянства. Коли на Придніпров’ї 1630 року розгорілося селянсько-козацьке повстання під керівництвом Тараса Фе­доровича, загін повстанців з’явився і в Мирополі. Користуючись підтримкою жите­лів містечка, повстанці вчинили розправу над власниками сусіднього села Рокицькими, які прибули сюди на ярмарок. Обурення селян Мирополя, як і інших місць України, дедалі зростало. Воно вилилось у визвольну війну 1648 – 1654 рр. Завдаючи ударів військам Я. Вишневецького, загони козаків на чолі з Максимом Кривоносом вступили в Полонську волость, до якої належав тоді й Миропіль.
1649 року Миропіль входив до складу Білоцерківського полку, а з 1657 року – до Волинського.
Після Андрусівського перемир’я 1667 року, коли Правобережна Україна знову була загарбана шляхетською Польщею, панщина досягала 4 – 5 днів на тиждень, збільшилися натуральні й грошові повинності.
Селянство продовжувало боротьбу проти польсько-шляхетського гноблення, за возз’єднання Правобережної України з Росією. Коли після Прутського миру 1711 року російські війська залишали Правобережжя, багато жителів Мирополя переселилося на Лівобережну Україну, що входила до складу Російської держави.
1793 року Миропіль в складі Правобережної України був возз’єднаний з Росією, що позитивно вплинуло на дальший розвиток містечка.
Після скасування кріпацтва земельні наділи селян, що були визначені інвен­тарними правилами 1847 – 1848 рр., поміщик зменшив на 635 десятин. Селянам діста­лися 2524 десятини гіршої, здебільшого непридатної для використання землі. До переходу на викуп селяни вважалися тимчасовозобов’язаними і змушені були відбу­вати панщину або сплачувати оброк, визначені уставною грамотою. Обурені такою «волею», миропільці заявили: «Ми вільні, громада нізащо не стане тепер відробляти панщину», і відмовлялися виконувати будь-які повинності.
Чутки про ці події швидко дійшли до сусідніх сіл, зокрема Полонного, Печа- нівки, Колодяжного, Котюржинець. В донесенні Новоград-Волинського земського суду на ім’я київського генерал-губернатора говорилося: «Непокора миропільських селян діє надзвичайно шкідливо на околишні маєтки». Для відновлення «порядку» до Мирополя власті викликали роту Могилівського полку. Над селянами було вчинено розправу, а їх ватажків ув’язнено.
Розвиток капіталістичних відносин після реформи 1861 року сприяв розширенню винокурного, пивоварного, вовночесального промислів та виробництва будівельних матеріалів. Найбільш значним промисловим підприємством в селищі була паперова фабрика Чапських (заснована в 40-х роках XIX ст.). 1872 року вступає в експлуата­цію залізниця Бердичів – Шепетівка. Станція Миропіль разом з селищем стає пере­валочним пунктом хліба, лісу, смоли та інших товарів, що надходили з родючих місць губернії. Будуються і починають діяти кращі у Новоград-Волинському повіті млини на річці Случі. Зростає населення. 1867 року тут налічувалося 2995 чоловік.
Тяжкими були умови праці на підприємствах графів Чапських. Робочий день


Сучасна карта - Миропіль