Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Миропіль

Сторінка 2 з 8
тривав тут 12 і більше годин і за це робітники одержували 20 – 40 коп. Експлуа­тація і політичне безправ’я, антисанітарія, відсутність будь-якої охорони праці виснажували їх фізично й духовно.
До революційних подій, що розгорталися на початку XX ст., прилучилися і жи­телі Мирополя. Саме в цей час на паперовій фабриці виникає підпільна група, члени якої провадили на фабриці агітаційну роботу, розповідали робітникам про револю­ційні події, що відбувались у Росії, розповсюджували заборонену літературу та листівки. 1 жовтня 1906 року в одного з членів групи під час обшуку квартири жан­дарми виявили нелегальну бібліотеку – 208 книжок і брошур. Серед них твори В. І. Леніна «Перегляд аграрної програми робітничої партії», К. Маркса «Класова боротьба у Франції з 1848 по 1850 р.», Ф. Енгельса «Селянське питання у Франції», твори Г. В. Плеханова та інші.
В липні 1905 року застрайкували робітники паперової фабрики. Для придушення страйку була викликана поліція. В присутності урядника, пристава і поліції страй­карі виклали свої вимоги: підвищення заробітної плати, 8-годинний робочий день. Завдяки високій організованості і одностайності робітники змусили фабриканта піти на деякі поступки.
В кінці листопада 1905 року почалося заворушення і серед місцевих селян. Протягом кількох днів вони вирубали 210 десятин панського лісу. На вимогу полі­цейського урядника припинити рубку вони відповіли погрозами. 5 грудня до міс­течка прибула рота солдатів, яка вчинила розправу над селянами. Вісім ініціаторів цього виступу власті заарештували.
Після поразки революції 1905–1907 рр. посилився наступ на трудящих. Робіт­ники миропільської фабрики змушені були знову працювати по 12 годин на добу. Її орендар звільняв з роботи всіх тих, хто співчував революції.
Столипінська аграрна реформа поглибила класову і соціальну нерівність се­лянства. Якщо в 1864 році на один тягловий двір припадало 9 – 11 десятин землі, то в 1910 – дві, з них 1 – 1,25 десятини орної. Частина селян зовсім не мала землі. Відчувалась гостра нестача сінокосів. Тільки деякі господарі мали невеликі ділянки лісу. Безземелля та малоземелля змушували селян за мізерну плату найматися до поміщиків Чапських, які мали 5782 десятини землі, або кидати рідні місця і йти на заробітки.
Промислове піднесення в країні 1910 – 1914 рр. торкнулось і Мирополя. Значно збільшувалось виробництво паперу, суконних виробів, спирту, борошна, лісомате­ріалів тощо. Паперова фабрика, на якій працювало 250 чоловік, випускала за рік продукції на 300 тисяч карбованців. Винокурний завод у 1909 – 1910 рр. дав 2,7 тис. відер спирту. Селище стає значним хлібним ринком Волині. Щомісяця тут відбува­лися ярмарки. Через станцію Миропіль транспортувалася і велика кількість лісних вантажів. У 1913 році в Мирополі налічувалося вже 4891 чоловік населення.
Дореволюційний Миропіль відзначався низьким рівнем медичного обслуговуван­ня. На всю Миропільську волость, до якої входило 24 села, була лише одна земська лікарня на 10 ліжок, де працювали два лікарі, і невеличка аптека.
Повільно розвивалася освіта. Лише 1876 року на власні кошти селяни збуду­вали однокласне училище, на утримання якого щорічно сплачували 570 крб. У 1888 році воно перейшло у відання міністерства. Дітей навчали три вчителі. У 1902 році училище перетворено на двокласне, а в 1903 відкрито ще одне – сільське однокласне, в якому працював один учитель. Із загальної кількості дітей віком 8 – 11 років навчалося менше половини. У волосному центрі не було ні бібліотеки, ні клубу, ні книжкових магазинів. Газети й журнали передплачували лише пани та священик.
Проте селяни свято зберігали і передавали з покоління в покоління скарбницю вічно живої народної культури, що проявлялася в усній творчості, в піснях про кращу долю, обрядових, в співах на вечорницях. Леся Українка збирала й дослі­джувала ці народні перлини, ніжні й чарівні мелодії яких запам’яталися з дитинства. Пісні, зокрема купальські, поетеса зібрала і надрукувала в журналі «Житє і сло­во», що виходив у Львові під редакцією І. Франка.
Розруху і злидні принесла трудящим перша світова війна. Переважну біль­шість чоловіків мобілізували до армії. Паперова фабрика, пивоварний завод та інші підприємства через нестачу сировини та робочих рук працювали з


Сучасна карта - Миропіль