Сторінка 1 з 7
Брусилів — село, центр сільської Ради, розташоване на річці Здвижі, за 50 км на південний схід від райцентру, за 35 км від залізничної станції Скочище, на лінії Фастів — Житомир й за 12 км від автошляху Київ — Львів. Населення — 3780 чоловік.
Археологічні дослідження, що проводилися на березі річки Здвижу, поблизу Брусилова, свідчать про те, що тут «селилися люди ще в добу бронзи. Знайдено також поселення ранньослов'янських часів (ІІ—VI і VII—VIII ст.) та залишки давньоруського городища.
Перша писемна згадка про Брусилів датується 1543 роком. За часів литовського панування населений пункт входив до Київського воєводства. 1569 року він підпав під владу шляхетської Польщі. Для захисту від нападів кримських татар у 70-х роках XVI ст. тут збудовано замок, який невдовзі вони зруйнували. У 1585 році Брусилову надано магдебурзьке право. Дозволялося влаштовувати на рік чотири ярмарки та щотижня торги. Це сприяло розвитку ремесел, торгівлі тощо.
У XVI ст. селяни Брусилова платили грошовий та натуральний чинш, а також відробляли панщину. Середня норма для волочного господарства становила три дні на тиждень. Соціально-економічний гніт поєднувався з національно-релігійним. Польська шляхта зневажала українську мову, народні звичаї, намагалася окатоличити населення. У відповідь на цей гніт трудящі Брусилова неодноразово піднімалися на боротьбу за визволення. Вони билися в повстанських загонах під керівництвом К. Косинського (1591—1593 рр.), С. Наливайка (1594—1596 рр.). Влітку 1618 року селяни містечка підпалили поміщицький маєток, вчинили розправу над ненависною шляхтою.
Активну участь брусилівці брали у визвольній війні українського народу 1648—1654 рр. Багато жителів відважно билися з шляхетським військом під Пилявцями, Зборовом та в інших битвах. 1649 року Брусилів став сотенним містечком Білоцерківського полку. Під час воєнних дій польсько-шляхетських військ за підкорення Правобережної України повстанці під керівництвом Д. Дейнеки у травні 1666 року обложили Брусилів. Їх підтримало місцеве населення. Селяни відмовилися виконувати повинності. За Андрусівським перемир'ям 1667 року Брусилів залишився під владою шляхетської Польщі. В цей період ще більше посилився визиск трудящих. Під час Коліївщини в районі Брусилова діяв гайдамацький загін І. Бондаренка. Коли гайдамаки підійшли до містечка, міщани зустріли їх хлібом-сіллю. У загін влилося багато брусилівців. Повстанці вчинили розправу над польськими панами, орендарями, крамарями та корчмарями.
Після возз'єднання Правобережної України з Росією Брусилів 1797 року став волосним центром Радомисльського повіту Київської губернії. Основну масу населення становили ремісники, об'єднані в цехи. Щороку вони платили власникові Брусилова по 16 злотих і виконували роботи на ремонті замку й греблі. 1852 року налічувався 201 ремісник, у т. ч. 112 шевців, 39 кравців, 32 кушніри, 10 шаповалів та 8 ткачів.
Історія містечка пов'язана з декабристським рухом. 1825 року тут стояв Кременчуцький піхотний полк, офіцери якого підтримували зв'язки з Північним товариством та Васильківською управою. Коли за декабристами Петербурга повстав Чернігівський полк, М. П. Бестужев-Рюмін і С. І. Муравйов-Апостол взяли напрям на Брусилів. Містечко мало стати вихідним пунктом для рішучих революційних дій. Дізнавшись, що Кременчуцький полк спішно відводиться до Житомира, С. І. Муравйов-Апостол вирішив змінити маршрут і вести полк на Білу Церкву.
В умовах самодержавного ладу трудящі Брусилова продовжували зазнавати жорстокої експлуатації. У користуванні 322 кріпаків перед земельною реформою налічувалося всього 51 десятина присадибної та 546 десятин орної землі, тоді як поміщиці належало 1023 десятини. Селяни відбували по три дні панщини на тиждень, зазнавали нелюдських знущань. Так, 1853 року поміщицький економ за спізнення на роботу висік різками 17-річну І. Паламаренко, після чого вона через три дні померла.
У 40-х роках XIX ст. в Брусилові з'явилися перші промислові підприємства — шкіряний і винокурний заводи, де працювали кріпаки. Всі роботи тут виконувалися вручну. В 1848 році в містечку вже діяли пивоварний, цегельний заводи та два водяних млини на річці Здвижу. З розвитком промислового виробництва розвивалася й торгівля. У 40—50-х роках XIX ст. Брусилів став одним з найбільших торговельних містечок у повіті. Сюди
Дивиться також інші населені пункти району: