Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Брусилів

Сторінка 3 з 7
демонстрації. На цей час у містечку про­живало 7 тис. жителів, у т. ч. 300 робітників, які працювали на двох парових мли­нах, кількох дрібних шкіряних заводах та інших кустарних підприємствах.
У січні 1918 року в Брусилові було встановлено Радянську владу й створено Раду робітничих і селянських депутатів. За її рішенням організовано комісію, яка, спираючись на сільську бідноту, ділила поміщицьку землю, худобу та сільсько­господарський реманент економії. Але соціалістичні перетворення припинило вторг­нення на Україну німецьких окупантів. Вони відродили старий лад. Землю повер­нули поміщикам, розігнали народну міліцію. Спираючись на українських бур­жуазних націоналістів, кайзерівці грабували населення, чинили насильства й роз­прави, забирали в жителів зерно, худобу, реманент.
Брусилівська більшовицька організація готувалася до виступу проти німець­ких окупантів та їх прислужників, тримала зв'язок з підпільними ревкомами Ходоркова, Коростишева, Радомисля та Малина. У червні 1918 року в Брусилів переміс­тився повітовий повстанський комітет. Активну участь у підготовці виступу брала Галя Тимофєєва — секретар Київського підпільного губкому партії. Уповноваже­ними від повстанкому Брусилівської волості були П. Цепляк та А. Ф. Левченко.
В містечку друкувалися відозви та листівки, які закли­кали трудящих повіту до боротьби проти німецько-геть­манського режиму та відновлення Радянської влади. 23 серпня о 3 годині повстання почалося. Кайзерівський гарнізон змушений був тікати, зазнавши великих втрат. Перегрупувавши свої сили, окупанти перейшли у наступ, піддавши перед тим артилерійському обстрілу Брусилів та Соловіївку. Партизани, яких налічувалося близько 300, були погано озброєні (мали лише 80 гвинтівок) й не могли стримати ворога. Захопивши містечко, загарбники почали репресії. 1 вересня вони повісили 4-х партизанів, по-звірячому замордували члена повітревкому К. П. Шепетчука з Соловіївки. Але ніщо не могло залякати трудящих. Боротьба за владу Рад розгорнулася з новою силою. Напри­кінці листопада 1918 року кайзерівці втекли з Брусилова. Однак владу в містечку захопили ставленики буржуазно-націоналістичної Директорії. Більшовики знову розгорнули роз'яснювальну роботу серед трудящих, викривали реак­ційну суть петлюрівщини. Наприкінці лютого 1919 року спільними діями партизанів та червоноармійців Богунського й Таращанського полків Брусилів визволено від ворога.
Після вигнання петлюрівців в містечку одразу створено ревком. Наприкінці березня почав діяти волосний ревком на чолі з В. П. Корнійчуком. Під їх керів­ництвом трудящі містечка й волості приступили до здійснення соціалістичних пере­творень. Але по-справжньому розгорнути цю роботу заважали різного роду контрре­волюційні банди. В ніч на 30 травня 1919 року після двогодинного бою з загонами міліції вони вдерлися до Брусилова, вчинили криваву розправу над населенням і спалили його центральну частину. Активну участь у боротьбі за владу Рад брала робітничо-селянська молодь. У травні 1919 року створено волосний комсомольський осередок, у якому налічувалося близько 100 членів ВЛКСМ.
У серпні 1919 року Брусилів знову захопили петлюрівці. Але ворог не зміг закріпитися на захопленій території. У вересні 1919 року Південна група радян­ських військ, здійснюючи свій легендарний похід з-під Одеси в район Коростеня, на з'єднання з 12-ю армією, визволила містечко від ворогів. У той чад кілька днів тут перебував штаб 45-ї дивізії. Знову почали діяти містечковий і волосний ревкоми. Вони перерозподіляли землі нетрудових елементів, налагоджували куль­турне будівництво. Проте й цього разу брусилівцям не вдалося по-справжньому розгорнути роботу. Наприкінці квітня 1920 року на Україну вдерлися війська буржуазно-поміщицької Польщі. Понад місяць «господарювали» вони в містечку. На початку червня радянські війська визволили Брусилів від ворога.
Відновили роботу містечковий й волосний ревкоми, у червні 1920 року обрано комітет незаможних селян, а на початку 1921 року — Раду. У травні 1921 року обрано оргбюро, якому загальні збори молоді Брусилівської волості доручили організувати комсомольський осередок. 4 вересня 1921 року відбулася перша кон­ференція комсомольських організацій Брусилівщини. Спільними зусиллями Ради, КНС, комуністів та комсомольців вживалися заходи до зміцнення союзу з середня­ком і створення колективних господарств. У жовтні


Сучасна карта - Брусилів