Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Ярунь

Сторінка 1 з 6
Ярунь — село, центр сільської Ради, розташоване на річці Церему, притоці Случі, за 12 км на південний захід від райцентру і залізничної станції Новоград-Волинський. Дворів 1028. Населення — 4,1 тис. чоловік. Сільраді підпорядковане село Гірки.
На території Яруні в Церему впадають річки Жолобанка та Грабівка. їх русла глибокі, схожі на яри. Звідси і назва населеного пункту.
Навколишня місцевість багата покладами граніту, каоліну, торфу, глини, піску. Грунти дерново-середньопідзолисті. Закам'янілі дуби, знайдені під час меліоративних робіт, свідчать, що в минулому навколо Яруня росли дубові ліси. Поховання в урочищі Пасіки, кам'яні сокири, молотки й ножі переконують, що люди тут селилися ще в давнину.
Вперше село згадується 1540 року як власність князя Корецького, який збирав з 30 дворів податок медом, житом, льоном, грішми. Визиск був настільки великим, що 1546 року селяни написали скаргу литовському великому князю. Та гніт і побори не зменшилися. А коли після Люблінської унії 1569 року село потрапило під владу шляхетської Польщі, повинності й податки зросли. Панщина дійшла до трьох днів на тиждень, оброк платили сільськогосподарськими продуктами. Жор­стокий соціальний гніт доповнювався релігійним. Селян змушували переходити в католицизм, навіть коли молоді одружувалися, їх посилали вінчатися у звягельський костьол.
Ярунці неодноразово піднімалися на боротьбу проти гнобителів. Під час виз­вольної війни українського народу проти польсько-шляхетських поневолювачів 1648—1654 років селяни разом із козаками виганяли шляхту, двори її палили, а майно, рогату худобу, свиней, овець забирали. Шляхта шаленіла од люті і не раз направляла до Яруні військові загони, які жорстоко розправлялися з насе­ленням, нещадно його знищуючи. Чимало ярунців за роки війни переселилося на Лівобережну Україну. Якщо 1650 року тут було 130 димів, то 1653 — залиши­лося лише 10.
Взяли ярунці участь і у селянсько-козацькому повстанні 1702—1704 рр. під керівництвом С. Палія. Вони боролися із шляхтою у складі його загонів, що стояли на Случі.
Після возз'єднання Правобережної України з Росією, Ярунь 1797 р. став волосним центром Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. На 1798 рік тут налічувалося 236 чоловіків і 230 жінок. Це були кріпаки, що гнули спину на пана. Його сваволю ніщо не обмежувало, оскільки царизм захищав інтереси панів. Так, М. Ткачук узяв з панського двору в'язку соломи, щоб залатати стріху своєї хати. Економ так побив кріпака, що той втратив зір та тяжко захворів, зали­шившись калікою.
На той час у селі були млин, винокурня. Розвивалися ремесла. Тут виготовляли гончарний і дерев'яний посуд, різні предмети з металу, чинили шкіри.
В селі не було медичних та навчальних закладів. Лікуванням займалися тільки знахарі.
Не виправдала сподівань ярунців і реформа 1861 року. За викупним актом 176 ревізьких душ мали викупити 695 дес. землі, в т. ч. 27 дес. непридатної, а за поміщицею залишалося 147 дес. найродючішої землі, за церквою — 92.
Жорстока експлуатація і безправ'я на початку XX ст. загострили класові суперечності. Невдоволення трудящих Яруня росло. Під впливом революційних подій, що розгорнулися в країні, восени 1905 року селяни розгромили панський маєток і почали ділити поміщицьку землю. Лише з допомогою солдатів місцевим властям удалося придушити заворушення. Багатьох з них було побито, а організа­торів виступу заслано до Сибіру.
Внаслідок столипінської реформи поглибилося соціальне розшарування села. Тільки чотири куркульські господарства мали по 20 десятин землі, решта — по 0,5—2 та по 0,25 — 1 десятини сінокосу.
Малоземелля і безробіття гнали ярунців на заробітки, зокрема на будівництво залізниці, що в 1912—1914 рр. розгорнулося на території Новоград-Волинського повіту. Чимало селян їхало до промислових центрів і далеких країв. Тільки 1910 року в Америку емігрувало 18 чоловік. Хто залишився в селі, працював від сходу до заходу сонця за мізерну плату на панському полі. Селяни не мали лук і пасовищ. Якщо їх худоба потрапляла на панське поле, її забирали.
Частими гостями в селі були епідемії холери, тифу, інших інфекційних захво­рювань, бо навколо Яруня в радіусі 16 км не було жодного лікувального пункту. Школу відкрито лише 1886 року. У 1909/10 навчальному році з 122


Дивиться також інші населені пункти району:

Сучасна карта - Ярунь