Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Чуднів

Сторінка 1 з 8
Чуднів — селище міського типу, центр району. Розташований на скелястих берегах річки Тетерева, за 53 км на південний захід від Житомира. До залізничної станції Чуднів-Волинський — 4 км. Населення — 6600 чоловік.
Місцевість, де розташоване селище Чуднів, була заселена людьми в далеку дав­нину, про що свідчать знахідки знарядь праці доби бронзи: кам'яна сокира, молоток, тесло та інші речі. 1471 року Чуднів згадується як місто-фортеця Київського воє­водства. В ньому було «три гармати і дві пищалі. А на місті людей повно і 23 корчми».
1506 року великий литовський князь Сігізмунд подарував Чуднів К. І. Острозь­кому і дозволив йому «замок збудувати і місто осадити». Чуднівський замок став од­ним з найбільших у володіннях князя Острозького, який жорстоко експлуатував на­селення, обкладав його податками грошовими, медовими, бобровими, куничними.
1569 року Чуднів підпав під владу шляхетської Польщі. Ще більше посилився соціальний та національно-релігійний гніт. У відповідь на експлуатацію селяни під­німалися на боротьбу проти гнобителів. Так, жителі Чуднова 1593 року взяли актив­ну участь у селянсько-козацькому повстанні під проводом К. Косинського.
Великого лиха селянам завдавали міжусобиці магнатів та шляхти. Мешканці Чуднова були розорені в 1618 і 1629 рр. Я. Острозьким та А. Русиновським.
Під час визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. багато жителів Чуднова боролося проти польської шляхти в загонах селянсько-козацького війська під проводом Богдана Хмельницького. В липні 1648 року магнат Я. Вишневецький, відступаючи через Бердичів, Чуднів і Чорторию, жорстоко розправлявся з місцевим населенням за їх участь у визвольній війні. Загін козаків і селян під проводом Мак­сима Кривоноса, переслідуючи шляхетські війська, визволив Чуднів. Проте 19 черв­ня 1653 року польська шляхта знову захопила містечко, пограбувала жителів, понад 300 чоловік забрала в полон.
Та населення Чуднова не скорилося шляхті. Восени 1660 року, коли шляхетська Польща в союзі з кримським ханом знову напала на українські землі, воно виступило на боці російського війська і козацьких полків. Бої, які відбулися під Чудновом і Любарем, закінчилися поразкою російського війська і оточенням козацьких полків в Слободищі, що привело до укладення Слободищенського трактату, за яким Правобережна Україна відходила до Польщі.
У 80-х роках XVII ст. населення Чуднова взяло активну участь у повстанні під проводом Прокопа, а в 1734 році підтримало боротьбу гайдамацького загону, очолюваного І. Клобуцьким.
Придушуючи селянські повстання, польська шляхта посилювала економічний та національно-релігійний гніт. У першій половині XVIII ст. чиншові побори в Чуднівському старостві досягли значних розмірів. У 40-х роках, з виникненням фільварка, всі селяни були переведені на панщину, яка в 60-і роки досягла п'яти днів на тиждень. Ремісники змушені були сплачувати чинш і виходити на «замкову» роботу.
У 1789 році містечко налічувало 428 дворів і 2444 жителі. На цей час тут було п'ять церков і два костьоли.
1793 року Чуднів у складі Правобережної України возз'єднано з Росією. Спо­чатку він входив до Ізяславського намісництва, а з 1797 року — до Волинської гу­бернії. Це сприяло дальшому розвиткові містечка. Інтенсивніше почали розвиватися промисловість, ремесла й торгівля. Тут працювали ґуральня, цегельний та шкіря­ний заводи, два водяні млини. Чуднів став значним центром торгівлі на Волині. На ярмарки, що відбувалися п'ять разів на рік, з'їжджалися купці не тільки місцеві, а й з-за кордону. Торгували хлібом, худобою, лісом, столярними й гончарними ви­робами, мануфактурою та іншими товарами.
На початку XIX ст. Чуднову надано право міста.
Проте в умовах самодержавного ладу становище трудящих залишалося дуже важким. Особливо скрутно жилося селянам. Поміщиця Потоцька жорстоко експлу­атувала і ремісників. Тільки за 1788 рік податки на них становили 4 тис. крб. сріб­лом. У першій половині XIX ст. панщина сягала 190 днів на рік. Інвентарна реформа 1847—1848 рр. мало що змінила у становищі селянства. Земля, як і раніше зали­шалася власністю поміщиків, селяни й далі перебували в кріпацькій неволі. Не вип­равдала їхніх сподівань і реформа 1861 року. На 165 селянських дворів (28 тягло­вих, 121 піший і 16 городників), за уставною грамотою виділялося 213 десятин при­садибної землі, 735 польової та 163


Сучасна карта - Чуднів