Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Новоград-Волинський

Сторінка 1 з 11
Новоград-Волинський (до 1796 року — Звягель) — місто обласного підпоряд­кування, центр району, розташоване на березі річки Случі (басейн Прип'яті), за 87 км від обласного центру. Залізнична станція. Населення — 41,2 тис. чоловік.
Вперше Звягель згадується в Іпатіївському літопису під 1257 роком як місто Галицько-Волинського князівства.
1340 року його захопили литовські феодали. З середини XIV ст. Звягелем во­лоділи князі Звягельські. 1502 року король польський і великий князь литовський Олександр подарував місто князю К. Острозькому. 1507 року дозволено побуду­вати в ньому замок, зведення якого закінчено в першій половині XVI століття.
Населення міста займалося ремеслами, торгівлею, землеробством, бджільницт­вом, мисливством, 1577 року тут налічувалось 30 ремісників, 50 торговців та велика кількість ловців, стрільців, бортників і бобровників. Щотижня відбувалися торги, а раз на рік — ярмарки. Власники міста стягували мито з приїжджих купців. Великі прибутки надходили й від сплати подимного (від садиби — 10 грошів, від диму — 10-15).
Після Люблінської унії 1569 року Звягель разом з іншими населеними пунктами Правобережжя потрапив під владу шляхетської Польщі. Він увійшов до складу Луцького повіту Волинського воєводства.
Населення Звягеля терпіло від міжусобиць феодалів, знущання з боку поль­ського війська. Зокрема, 1609 року жовніри пограбували жителів міста, багатьох побили, а одного закатували до смерті. Польська шляхта глумилася над укра­їнськими національними звичаями, насильно насаджувала католицьку віру. В 1600 році з метою поширення католицизму в Звягелі був збудований костьол.
На посилення утисків міська біднота відповідала боротьбою. Вона брала участь у повстанні 1594—1596 рр. під проводом Северина Наливайка. 1648 року, коли ви­бухнула визвольна війна українського народу проти польсько-шляхетського гноб­лення, звягельці спалили ненависний їм костьол, розгромили замок, допомогли повстанцям Максима Кривоноса влітку 1648 року вигнати шляхту з міста. На почат­ку 1649 року в Звягелі були дислоковані окремі сотні Чернігівського та Лубенського полків під командуванням полковника Г. Яцкевича.
В зв'язку з запровадженням полкового поділу місто у 1649 році стало центром Звягельського полку. Його очолив полковник І. Тиша, який повів козаків на Острог. Скориставшись цим, загін шляхтичів несподівано напав на місто і вчинив розправу над населенням. Рятуючись від смерті, близько 500 селянських родин із Звягеля та навколишніх сіл втекли до містечка Вільська. Того ж року козаки знову визволили Звягель і з невеликими перервами перебували в ньому до 1667 року. За Андрусівським перемир'ям місто на тривалий час залишилося під владою шляхетської Польщі і населенню довелося й далі терпіти гніт з боку польської шляхти. 1701 року Звя­гель був пограбований князем Радзивіллом.
Коли в 1702—1704 рр. на Правобережжі спалахнуло народне повстання під проводом Семена Палія, жителі Звягеля поповнювали його загони.
У першій чверті XVIII ст. містом заволоділи князі Любомирські, які посилили гноблення населення. 1731 року вони затвердили статут для звягельських ремісни­ків, де зазначалося, що всі ремісники повинні мати мушкети для захисту фортеці й міста, мусять сплачувати костьолу свічковий податок; цехмайстером може бути тільки католик.
Незважаючи на утиски, розвивалися ремесла. Тут існувало 9 цехів: ковалів, слюсарів, бондарів, мечників, гончарів, сідельників, шкіряників, ткачів, шевців.
1766 року в місті було 205 селян, які відбували панщину: тяглі по два дні на тиждень, піші — по одному та вносили грошову ренту — тяглі по 6, піші — по 3 злотих на рік. Водночас було 379 будинків, за які власники сплачували лише чинш.
Після возз'єднання Правобережної України з Росією 1793 року Звягель за рі­шенням царського уряду мав стати адміністративним центром Волинської губернії. Його було викуплено у Любомирських за 338 тис. крб. і 1796 року перейменовано на Новоград-Волинський. Однак через брак приміщень для адміністративних уста­нов губернським центром став Житомир, а Новоград-Волинський — з 3 липня 1804 року — повітовим містом.


Сучасна карта - Новоград-Волинський