Сторінка 3 з 11
Значну роль у піднесенні політичної активності трудящих відігравали більшовицькі газети «Пролетарий» та «Социал-демократ», що в ті роки розповсюджувались у Новограді-Волинському.
У період промислового піднесення (1910—1914 pp.) у місті, крім існуючого чавуноливарного заводу, почало діяти ще 2 чавуноливарні підприємства, на яких працювало 26 робітників. З інших підприємств були: три шкіряні, два
цегельні та пивний заводи, три водяні млини, фанерна фабрика. 6—7 червня 1913 року відбувся страйк у столярних майстернях, а в липні — на шкірзаводі. Страйкарі добилися скорочення робочого дня та підвищення заробітної плати.
1913 року в Новограді-Волинському проживало 21 317 чоловік. Незважаючи на зростання населення, власті мало думали про охорону його здоров'я. 1913 року в земській лікарні було лише 60 ліжок. У місті працювало 7 лікарів і 14 акушерок. Освіта теж перебувала на низькому рівні. Крім парафіяльної школи, що існувала ще з 20-х років XIX ст., відкрилися чоловіча (1912 року) та жіноча гімназії, але вчились у них діти заможних батьків. Були також міські вищі початкові училища — чоловіче та жіноче, засновані 1869 року.
У двох бібліотеках за користування книжками сплачували по 6 крб. на рік. Існував клуб любителів сценічного мистецтва, театр. 1871 року на одній з околиць (тепер вулиця К. Маркса, № 94) народилася Леся Українка, жила до 1878 року. У творах «Прощай, Волинь», «Подорож до моря», драмі-феєрії «Лісова пісня» поетеса оспівала природу рідного краю.
1914 року спалахнула перша світова імперіалістична війна, і Новоград-Волинський опинився у прифронтовій смузі, став місцем дислокації військових частин. Чоловіче населення було мобілізовано. В місті не вистачало продуктів, зросли ціни, почалися епідемії.
Звістка про Лютневу буржуазно-демократичну революцію в місті була зустрінута як давно очікувана. На початку березня на Привокзальній площі з нагоди цієї події відбувся багатолюдний мітинг, учасники якого несли транспаранти з гаслами: «Хай живе демократична республіка!», «Хай живе соціалізм!». У тому місяці в Новограді-Волинському була створена Рада робітничих і солдатських депутатів.
Великий вплив на розгортання революційного руху робили солдати місцевого гарнізону, серед яких було чимало більшовиків. 3-го червня 1917 року відбулась демонстрація піхотних частин та трудящих міста. Кронштадтський матрос-більшовик С. І. Жук викрив антинародну політику Тимчасового уряду, показав, що тільки більшовики є справжніми виразниками волі трудящих. Закінчив Жук закликами: «Геть Тимчасовий уряд!», «Хай живе Ленін і більшовицька партія!». Не встиг промовець зійти з трибуни, як на нього напала група офіцерів. Лише активне втручання робітників і солдатів врятувало С. І. Жука від розправи.
Про зростання революційних настроїв свідчить повідомлення Новоград-Волинського повітового комісара Тимчасового уряду губернському комісару, вміщене в газеті «Волынь» від 5 жовтня, в якому зазначено, що в Новоград-Волинській Раді переважає течія більшовизму, що вона особливо сильна серед військ.
8—15 жовтня в Новограді-Волинському проходив з'їзд залізничників Подільської залізниці, серед делегатів якого було найбільше більшовиків. Вони дали гідну відсіч прибічникам Тимчасового уряду й домоглися схвалення більшовицьких рішень з усіх питань, що розглядалися.
Велику радість викликало у трудящих Новограда-Волинського повідомлення про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. Два представники від Новоград-Волинської Ради були делегатами II Всеросійського з'їзду Рад і голосували за ленінські декрети.
На початку листопада 1917 року в місті встановлено Радянську владу. В грудні троє делегатів від Новоград-Волинської Ради взяли участь у роботі І Всеукраїнського з'їзду Рад. Трудящі Новограда-Волинського і повіту приступили до здійснення соціалістичних перетворень. Проте 21 лютого 1918 року місто захопили австро-німецькі війська.
З перших днів окупації трудящі повіту піднялись на боротьбу проти загарбників. Нею керував перший підпільний більшовицький осередок, створений у березні 1918 року на заводі сільськогосподарських машин.
З кожним днем наростав опір ворогам. 7 липня селяни виступили проти реквізиції хліба.
Дивиться також інші населені пункти району: