Сторінка 8 з 11
завдань, С. Д. Трохимчук нагороджений орденом Червоного Прапора та орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.
Новоград-Волинська підпільна організація на кінець 1943 року налічувала в своїх лавах 123 народні месники. Це були комуністи, комсомольці,
безпартійні, люди різних професій і різних національностей. Всіх їх єднала палка любов до Батьківщини і ненависть до окупантів. 52 сміливці не дожили до визволення. Вони віддали життя за Батьківщину.
Восени 1943 року війська 1-го Українського фронту, форсувавши Дніпро, почали визволення Правобережної України. Бої за Новоград-Волинський розгорнулися наприкінці грудня 1943 року. В перших лавах визволителів йшли воїни 287-ї стрілецької дивізії під командуванням генерал-майора Й. М. Панкратова й 20-ї мотострілецької бригади, очолюваної полковником П. С. Ільїним. На світанку 1 січня східна частина міста була визволена. Але, закріпившись на західній околиці, що відокремлювалася Случчю, гітлерівці чинили відчайдушний опір.
Проте ніщо не могло зупинити наступаючі радянські війська. Форсувавши Случ, вони пішли на штурм ворожих укріплень і 3 січня 1944 року визволили місто.
149-й та 287-й стрілецьким дивізіям, 111-й, 162-й та 175-й танковим бригадам, 20-й мотострілецькій бригаді, 1829-му та 41-му самохідним артилерійським полкам, які особливо відзначились, присвоєно найменування «Новоград-Волинських».
4760 жителів Новограда-Волинського воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни. З них 2980 полягли смертю хоробрих, 2578 чоловік нагороджені бойовими орденами і медалями. За військову майстерність та подвиги при визволенні Прибалтики А. Т. Бурковський удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Ю. М. Гарбко, удостоєний цього високого звання за мужність і відвагу, виявлені в боях з білофіннами, героїчно загинув 1942 року.
Новоградволинці свято бережуть пам'ять про всіх, хто визволяв їх рідне місто від ворогів. В місті встановлено пам'ятник легендарній Першій Кінній армії та пам'ятник радянським військам, які 1944 року визволяли місто від німецько-фашистських загарбників. На честь партизанів і підпільників Новограда-Волинського, закатованих гітлерівцями, встановлено обеліск Слави.
Ніколи не забудуть новоградволинці генерал-майора Й. М. Панкратова, дивізія якого одною з перших 31 грудня 1943 року вступила в місто. Й. М. Панкратов не дожив до Дня Перемоги. Він загинув під час форсування Одера 25 квітня 1945 р. Перед смертю генерал попросив поховати його в Новограді-Волинському, який йому дуже сподобався в грізні дні зими 1943—1944 рр. Побажання Панкратова виконано. Його поховано в міському парку. На могилі встановлено гранітний обеліск.
Війна завдала Новограду-Волинському величезних руйнувань. Гітлерівці зруйнували майже всі промислові підприємства, заклади охорони здоров'я, освіти, культури, понад 1000 житлових будинків.
У січні 1944 року відновили роботу міськком КП(б)У, міська Рада депутатів трудящих, які мобілізували новоградволинців на відбудову рідного міста. Допомогу подавали військові частини, зокрема 20-а Червонопрапорна ордена Суворова Новоград-Волинська мотострілецька бригада. Активну участь у відбудовних роботах брали й колишні підпільники. Швидко було налагоджено хлібопостачання, пущено електростанцію, водопровід. Вже 4 січня відновив роботу машинобудівний завод, що розпочав виготовлення запасних частин для тракторів та інших сільськогосподарських машин. 22 січня станція Новоград-Волинський прийняла перший поїзд з Житомира. Встановився регулярний рух ешелонів, що йшли на фронт. Вже в першому кварталі 1944 року залізничники міста налагодили нормальну діяльність вузла — відремонтували колії, відбудували мости, службові приміщення.
В січні відновили роботу 70 підприємств та установ міста.
Неоціненною була допомога братніх республік. Так, завод сільськогосподарських машин одержував метал з Магнітогорська, верстати з Москви та Тбілісі, електромотори з Баку; авторемонтний завод — верстати з м. Подольська Московської області, Тбілісі, ліс — із Карелії. З РРФСР надійшло 6 вагонів з будівельними матеріалами.
Дивиться також інші населені пункти району: