Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Андрушівка

Сторінка 1 з 9
Андрушівка — селище міського типу (з 1938 року), центр району, залізнична  станція. Розташована у південно-східній частині області, на берегах річки Гуйви (притока Тетерева), за 47 км від Житомира та за 9 км від автошляху Житомир — Сквира. Населення — 11,2 тис. чоловік.
Територія сучасної Андрушівки була заселена вже у І тисячолітті до н. е. Неподалік селища знайдено знаряддя праці доби бронзи, виявлено залишки ранньослов'янського поселення черняхівської культури.
В історичних джерелах Андрушівка під назвою Андрусовки вперше згадується 1683 року в переліку «пустих сіл, у яких жодної халупи не було». Андрушівка тоді була приписана до Котельні.
З XVII ст. село стало власністю польських магнатів Бержинських, які не­щадно експлуатували місцеве населення. Селяни Андрушівки, як і навколишніх сіл, по три дні на тиждень працювали на пана, сплачували грошовий та натуральний оброк.
1793 року здійснилася споконвічна мрія андрушівців: село в складі Правобе­режної України возз'єднано з Росією.
Андрушівка поступово зростала. 1798 року тут уже налічувалося 123 двори з населенням 1046 чоловік; працювали винокурня з двома котлами, три водяні млини, а четвертий на кінній тязі.
З середини XIX ст. в Андрушівці поряд з хліборобством розвивалося кустарне виробництво, зокрема гончарне, деревообробне, ткацьке. Діяли шкіряний завод, винокурня (пізніше спиртовий завод), кілька крамниць, раз на два тижні відбува­лись ярмарки.
Грунтово-кліматичні умови, сприятливі для вирощування цукрових буряків, і попит на цукор дали поштовх швидкому розвиткові цукрової промисловості. 1848 року в Андрушівці засновано перший на Житомирщині цукровий завод. Виробництво на ньому базувалося на застосуванні ручної праці кріпаків. За най­меншу непокору їх сікли різками.
1859 року Андрушівку віднесено до розряду містечок.
Після реформи 1861 року відбувся швидкий процес розшарування селянства. Викупні платежі та численні прямі й непрямі податки неминуче вели до розорення господарств. Через нестачу землі селяни змушені були йти на заробітки до помі­щика. Але під час жнив 1863 року селяни не вийшли збирати врожай на панському полі, заявивши, що поміщик встановив низьку плату. Для «наведення порядку» в маєток графа власті відрядили начальника житомирської повітової поліції. Повер­нувшись з Андрушівки, він доповідав губернатору Волинської губернії, що без застосування військової сили не можна примусити селян збирати урожай поміщика. 1869 року питання з «вільними» селянами вирішено на користь землевласника.
Андрушівський маєток графів Бержинських 1869 року купив цукрозаводчик Терещенко. 1873 року цукровий завод переобладнано й механізовано. Наступного року він уже виробив 245 тис. пудів цукру. На заводі тоді працювало 1190 робіт­ників. Після реконструкції спиртовий завод різко збільшив виробництво продук­ції, але умови праці залишалися надзвичайно тяжкими: робочий день тривав по 12—13, а то й більше годин. Жили робітники в низьких, брудних, сирих казар­мах, харчувалися вкрай погано.
Жорстокий визиск, злидні, безправ'я породжували гостре невдоволення робіт­ників і селян Андрушівки існуючим ладом. 1902 року тут сталося заворушення селян, на придушення якого місцевим властям довелося викликати війська. Виявом протесту проти капіталістичної експлуатації став масовий випас худоби на землях цукрозаводчика в серпні 1904 року. За потраву 10 десятин конюшини до судової відповідальності було притягнуто 41 чоловіка. На користь поміщика селяни по­винні були сплатити штраф у сумі 478 крб. Виступи андрушівських селян мали місце і в серпні 1905 року.
Незважаючи на судові вироки і політичні репресії, 1906 року під впливом рево­люційних подій, що відбувалися в країні, в Андрушівці посилився страйковий рух. У червні селяни організовано виступили проти сваволі цукрозаводчика Терещенка, який не дозволяв гнати через свої землі худобу до водопою. Для приборкання непо­кірних в село прибув загін драгунів. Та це не залякало селян. Вони заманили не­проханих гостей на шлях, покритий боронами. Не один з карателів поламав собі ребра на тому шляху. У вересні знову сталося заворушення андрушівських селян, яке придушили війська.
Поступово збільшувалася кількість населення. 1911 року в містечку налічува­лося 2359 чоловік.


Сучасна карта - Андрушівка