Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Андрушівка

Сторінка 2 з 9
Надзвичайно низьким був рівень освіти. Більшість жителів містечка не знала грамоти. Лише тоді, коли цукрозаводчику Терещенкові стали потрібні письменні працівники для роботи в конторі й на заводі, 1871 року в Андрушівці відкрито однокласне училище. За 25 років роботи курс навчання починали 815 учнів, а закінчило 135, у т. ч. 11 дівчаток. 1902 року училище
реорганізовано в двокласне сільське. Дещо зросла і кількість учнів. 1915 року тут навчалося 265 учнів, що становило менше половини дітей шкільного віку.
В роки першої світової імперіалістичної війни посилилося розорення селянських господарств. Багатьох андрушівців мобілізували на фронт. Різко скоротилася по­сівна площа, знизилася врожайність на селянських наділах, зменшилася кількість худоби. Зросли податки й проводилися реквізиції продуктів для армії.
Передчасними виявилися в населення надії на Лютневу буржуазно-демокра­тичну революцію 1917 року. Хоча вона і розв'язала основне загальнодемократичне завдання — повалення царизму, однак не вирішила кардинальних питань. Солдати, які поверталися з фронту, викривали перед селянами політику буржуазного Тимча­сового уряду, що продовжував імперіалістичну війну, захищав інтереси поміщиків і капіталістів. Земля залишалася в руках поміщика.
З великою радістю зустріли робітники й селяни Андрушівки звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. Селяни містечка захопили землі поміщика Терещенка. Їх приклад наслідували жителі інших сіл. Виступаю­чи проти контрреволюційної політики буржуазно-націоналістичної Центральної ради, яка узурпувала владу на Україні, в грудні того ж року селяни і демобілі­зовані солдати, що перебували у містечку, вигнали лісову варту, вчинили масові порубки поміщицького лісу. 4 січня 1918 року в Андрушівці було встановлено Радянську владу. Створений ревком вигнав з містечка панського управителя і при­ступив до розподілу поміщицької землі. Але розгортанню соціалістичних пере­творень перешкодили кайзерівські війська. Ревком пішов у підпілля. Німецькі оку­панти спустошували склади з продуктами й матеріалами. Незважаючи на опір робітників, загарбники вивезли з Андрушівки понад 100 тис. пудів цукру.
Та не довго хазяйнували німецькі окупанти, а також ставленики націоналіс­тичної Директорії, що замінили їх. 10 березня 1919 року частини Червоної Армії визволили Андрушівку від петлюрівців. Трудящі містечка радо зустріли віднов­лення Радянської влади. Було відновлено ревком, організовано комбід. Земля і лишки продовольства багатіїв розподілялися між біднотою. Робітники цукрового заводу підтримували селян у їх боротьбі з куркулями, допомагали трудовому селянству в ремонті сільськогосподарських машин.
Значну організаційну роботу серед трудящих волості проводив уродженець села Нехворощ, колишній матрос Балтійського флоту, учасник жовтневих подій у Петрограді, перший голова Андрушівського волревкому М. І. Попіль. Під його керівництвом проводилися мобілізація молоді до лав Червоної Армії, збір продо­вольства для військових частин. Він очолював боротьбу трудящих з контрреволю­ційними бандами, які діяли на території волості. В червні 1919 року М. І. Попіль поліг смертю героя-революціонера в боротьбі з бандитами.
Мирне будівництво ще не раз переривалося нападами буржуазно-націоналіс­тичних та інших банд. 20 серпня 1919 року петлюрівцям удалося захопити Андрушівку. Та рівно через місяць, 20 вересня, воїни 44-ї та 45-ї радянських дивізій, розви­ваючи наступ на київському напрямі, визволили містечко від ворогів. Недовго три­вав мирний перепочинок. У листопаді Андрушівку захопили денікінці, але вже 21 січня наступного року їх вигнали частини Червоної Армії. Відразу трудящі приступили до налагодження мирного життя. Було відновлено волревком і комітет бідноти. Для боротьби з бандитизмом при військовому відділі волревкому організо­вано спеціальні загони. Трудящі містечка всебічно підтримували Радянську владу. Вони допомагали волревкому в зборі продовольства та коней для Червоної Армії. Лише в лютому 1920 року під час тижня фронту зібрано та передано військовим частинам 250 пудів хліба, 25 найкращих коней — кавалерійському загону 12-ї армії.
Утвердження Радянської влади відбувалося в запеклій класовій боротьбі. Волосний ревком і комітет бідноти, переборюючи шалений опір куркулів і спираю­чись на підтримку бідноти, здійснював націоналізацію промислових підприємств, поміщицької та куркульської землі, продрозкладку. Загальні


Сучасна карта - Андрушівка