ПАВОЛОЧ — село, центр сільської Ради. Розташований на берегах річки Роставиці, за 13 км на південь від районного центру і залізничної станції Попільня. Дворів — 1068. Населення — 3062 чоловіка. Сільраді підпорядковане с. Соколів Брід.
На території Паволочі розміщена центральна садиба колгоспу ім. Г. К. Орджонікідзе, за яким закріплено 6178,3 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 5909 га орної землі. Вирощують зернові й технічні культури. Тваринництво — м'ясо-молочного напряму. Тут діє перший в області індустріальний комплекс відгодівлі свиней. Колгосп має пилораму, автомайстерню, три столярні майстерні, три кузні.
Крім колгоспу, в Паволочі є галантерейна фабрика, держмлин з олійним і круп'яним цехами.
Працюють середня та восьмирічна школи, де 55 педагогів навчають 661 учня, будинок культури на 450 місць, два клуби, 6 бібліотек з фондом понад 30 тис. книг. При середній школі є кімната В. І. Леніна, а також кімнати трудової і бойової слави. Діють дільнична лікарня на 50 ліжок з рентгенологічним, зубопротезним кабінетами та кабінетом фізичних методів лікування, аптека, 2 дитячих ясел, відділення зв'язку, автоматична телефонна станція на 100 номерів, майстерня побутового обслуговування, 9 магазинів, їдальня.
З партійні організації села (осередок створено 1919 року) об'єднують 82 комуністів, 2 комсомольські (осередок виник 1921 року) — 192 членів ВЛКСМ.
За самовіддану працю 280 трудівників села нагороджено орденами й медалями Союзу PCP, з них голову колгоспу Г. К. Щербака — орденами Трудового Червоного Прапора і «Знак Пошани», ланкову О. П. Куценко та комбайнера Г. X. Зіневича — орденом Трудового Червоного Прапора.
В XVI ст. Паволоч була вже значним населеним пунктом — містечком. Його жителі брали участь у селянсько-козацьких повстаннях 1591— 1593 pp. під проводом Криштофа Косинського, 1594—1596 pp. під керівництвом Северина Наливайка, великому селянському повстанні 1618 року. Історія Паволочі тісно пов'язана з визвольною війною українського народу 1648—1654 pp. В липні 1648 року сформовано Паволоцький полк; у 1648, 1649, 1653, 1655 роках тут бував Богдан Хмельницький. У першій половині XVIII ст. в районі Паволочі діяли гайдамацькі загони Гриви, Жили, Іваниці, Медведя, Харка.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року. Весною того ж року з жителів села було створено кінну сотню, яка увійшла до складу Червоного козацтва, очолюваного В. М. Примаковим. З березня 1919 року під Паволоччю відбувся запеклий бій Таращанського полку під командуванням В. Н. Боженка з петлюрівцями. На початку червня 1920 року Перша Кінна армія в районі села здійснила славнозвісний Житомирський прорив польського фронту.
В боротьбі проти німецько-фашистських загарбників брало участь понад 500 жителів села, з них 412 — відзначено урядовими нагородами, 213 — віддало життя за Батьківщину.
1949 року споруджено 3 пам'ятники воїнам, що загинули під час визволення села від гітлерівців. У грудні 1968 року встановлено обеліск Слави на честь воїнів-односельців, які полягли смертю хоробрих в роки Великої Вітчизняної війни.
Поблизу Паволочі та Соколового Броду виявлено залишки поселення трипільської і 4— черняхівської культур, а також 2 давньоруські городища.
Дивиться також інші населені пункти району: