ЛЮБАРКА — село, центр сільської Ради. Розташована на березі річки Лозниці (притока Ужа), за 16 км на південь від районного центру. До найближчої залізничної станції Овруч — 40 км. Через село пролягає автошлях Народичі — Малин — Київ. Дворів — 179. Населення — 506 чоловік. Сільській Раді підпорядковані села Батьківщина, Ганнівка, Гута Ксаверівська, Журавлинка, Лозниця, Роги, Розсохівське, Рудня-Кам'янка, Северівка.
На території Любарки міститься центральна садиба колгоспу ім. Богдана Хмельницького, за яким закріплено 2864 га земельних угідь, у т. ч.
1859 га орної землі, 2117 га лісу. Господарство м'ясо-молочного напряму, вирощує також льон, картоплю. Колгосп має пилораму, два млини, льонопункт, ремонтні майстерні для сільськогосподарських машин, рибний ставок з водним дзеркалом 17 га, птахоферму. На території сільської Ради розташована міжколгоспна Розсохівська ГЕС.
За трудові успіхи орденами і медалями СРСР нагороджено 101 чоловіка, в т. ч. орденом Трудового Червоного Прапора В. П. Зайця — голову сільської Ради, Г. В. Барсук — доярку, Г. О. Кошечка — колишнього голову колгоспу та О. О. Пікуль — трактористку. 1939 року орденом Леніна нагороджено колишнього директора школи П. І. Крижанівського.
У селі с восьмирічна школа, 12 учителів якої навчають 115 учнів. Є клуб на 250 місць, дві бібліотеки з книжковим фондом 14 тис. примірників, фельдшерсько-акушерський пункт, поштове відділення, АТС, побуткомбінат, два магазини.
Партійна організація об'єднує 37 комуністів (створена 1928 року), комсомольська (виникла 1928 року) — 50 членів ВЛКСМ.
Село згадується в писемних документах за 1694 рік.
У XIX ст. на базі місцевих болотних руд було налагоджено залізорудне виробництво.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року. 1921—1922 рр. 11-й прикордонний полк під командуванням Г. І. Котовського брав участь у розгромі банди Тютюнника, яка діяла в селі. В боротьбі з бандою загинуло 10 бійців-котовців. Їх останки поховані в братській могилі, де 1965 року встановлено обеліск.
У Великій Вітчизняній війні брали участь 132 чоловіка, 90 з них загинули. Всі учасники війни нагороджені орденами та медалями СРСР.
1943 року над селом у повітряному бою загинув льотчик-винищувач комуніст І. М. Поляков, уродженець м. Вольська Саратовської області. Відважному льотчику, який таранив ворожий літак, присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно). На місці загибелі героя 1967 року встановлено обеліск.
Дивиться також інші населені пункти району: