Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Стара Чортория

Сторінка 1 з 6
Стара Чортория — село, центр сільської Ради, розташоване на лівому березі річки Случі, за 108 км від обласного центру та за 12 км від залізничної станції Печанівка. Дворів — 480. Населення — 1640 чоловік. Сільраді підпорядковані села Борушківці та Дослідне.
Археологічні знахідки свідчать про те, що люди жили в цих місцях дуже давно. На території села знайдено крем'яні сокири, рубила, ножі, наконечники для списів та інші пам'ятки кам'яного віку, виявлено залишки поселення трипільської культу­ри. За часів Київської Русі тут існувало городище, яке було оборонним пунктом від нападу степових кочівників.
Під назвою Чортория село вперше згадується в Литовській метриці за 1449 рік. Тоді воно належало одному з слуг великого князя литовського і складалося з двох сотень селянських дворів та невеликого укріплення. Жителі займалися землероб­ством, скотарством і різними промислами: рибальством, бортництвом, млинарством, гончарством. Своєму феодалу вони платили подимне, виконували на його користь інші повинності.
Після Люблінської унії 1569 року посилився процес закріпачення селян. 1585 року чорторийський маєток перейшов у володіння магнатів князів Острозьких. Вони жорстоко визискували кріпаків. Середня норма панщини становила два-три дні на тиждень. Під владою Речі Посполитої населення, крім соціального гноблення, зазнавало ще й національного та релігійного гніту.
1609 року Чорторию спалили татари. Але жителі, які залишилися в живих, з часом відбудували її. Вже 1629 року село платило подимне від 90 димів. Одно­часно на правому березі річки Случі почала будуватися Нова Чортория. Село, що містилося на лівому березі, назвали Старою Чорториєю.
В середині XVII ст. поселення розрослося й перетворилося на невелике містеч­ко. Тут стояв гарнізон польських військ. Під час визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. воно було визволене загонами Максима Кривоноса. Богдан Хмельницький розмістив у Чорториї та інших населених пунктах на річці Случі невеликі загони козаків.
За Андрусівським перемир'ям 1667 року Чортория знову потрапила під владу шляхетської Польщі. Проте її жителі продовжували чинити опір поневолювачам. Коли на Правобережжі в 1702 р. почалося народне повстання під проводом С. Палія, в районі Старої Чорториї діяли загони повстанців на чолі з Самусем. Жителі села брали участь в антифеодальному повстанні, що відбулося в районі Житомира в 1754 році. Вони боролися проти своїх гнобителів і під час Коліївщини 1768 року.
1793 року Чортория в складі правобережних українських земель була визво­лена від польсько-шляхетського панування й возз'єднана з Росією. 1797 року село включено до складу новоутвореної Волинської губернії. Але становище селян в умо­вах царського самодержавства залишалося важким. Поміщик Дублянський, який володів у той час Старою Чорториєю, збільшив панщину до 4 днів на тиждень. Експлуатувала селян також і церква. їй належало 66 десятин землі, яку обробляли селяни.
1856 року в Старій Чорториї відкрито парафіяльну школу, в якій навча­лося 52 учні. Спеціального приміщення не було. Заняття проводилися в селянських хатах.
Голод і епідемії були постійними супутниками жителів села. На всю округу було лише два лікарі. У випадку хвороби селяни зверталися переважно до знахарок.
Мало змінила економічне становище селян і реформа 1861 року. Після реформи їм виділили під викуп 481 десятину землі, більша частина якої була непридатною для обробітку. Тому селяни відмовилися її купувати. За придатну землю треба було щорічно сплачувати по 742 крб. протягом 10 років. Становище ускладнюва­лося тим, що з 76 селянських дворів 69 були безкінними.
Тяжкий економічний стан і політичне безправ'я викликали обурення селян, штовхали їх на боротьбу за поліпшення умов свого існування.
Реформа 1861 року привела до загострення класової боротьби. Під впливом робітничого руху в країні на початку XX ст. в село починають проникати револю­ційні настрої.
Під час першої російської буржуазно-демократичної революції жителі Старої Чорториї виступили проти місцевого поміщика. 24 листопада 1905 року близько 200 селян з'явилося в поміщицький маєток, вимагаючи передачі землі сільській громаді. Наляканий землевласник утік до повітового центру. Звідти волинському генерал-губернатору була надіслана телеграма про селянські


Сучасна карта - Стара Чортория