Сторінка 1 з 10
Коростишів — місто районного підпорядкування, центр району, розташоване на берегах річки Тетерева, притоки Дніпра, за 28 км на схід від Житомира, на автошляху Київ — Львів. Населення — 22,2 тис. чоловік.
Територія міста була заселена з давніх часів. Про це свідчать знайдені тут знаряддя праці доби бронзи, а також виявлені 2 ранньослов'янські поселення VI— VII ст., давньоруські курганний могильник та городище. Окремі історики
вважають, що з часом на його місці виникло с. Коростишів, яке у 60-х роках XIV ст. в числі інших населених пунктів Правобережжя підпало під владу литовських феодалів і з 1471 року входило до Житомирського повіту Київського воєводства. Воно було приписане до Житомирського замку. 18 «путних замкових» несли сторожову службу, працювали на укріпленні фортеці, платили данину медом. 1499 року великий князь литовський Олександр подарував Коростишів і всіх його жителів боярину О. Кмиті, який почав стягувати з селян різні побори на свою користь. У 1565 році населений пункт за 400 кіп литовських грошей придбав граф І. Олізар.
Після Люблінської унії Коростишів потрапив під владу шляхетської Польщі. 1602 року тут збудовано замок, а село почало швидко зростати й незабаром перетворилося в містечко. Виникли новий і старий Коростишів. У новому — відбувалися ярмарки, торги, у старому — розміщалися ремісничі слободи, жили селяни-хлібороби. Олізари нещадно експлуатували посполитих, примушували їх три дні відробляти панщину, крім того, платити грошові та натуральні податки. Поміщик наживався не лише за рахунок кріпаків. 1634 року за наказом графа побудовано міст через річку Тетерів, за користування яким бралося мито: від воза з купецькими товарами по 2 гроші, від подорожнього — по 1 грошу і від перехожого — по пів-гроша. Соціальний гніт доповнювався національно-релігійним. Наприкінці XVI ст. в містечку побудовано костьол, духовенство якого намагалося покатоличити населення.
Трудящі Коростишева не мирилися з таким становищем, намагалися скинути ярмо експлуатації. Вони брали участь у повстаннях під проводом К. Косинського й Северина Наливайка, а також у антифеодальному повстанні 1618 року, під час якого в містечку створено двотисячний загін, що громив шляхетські маєтки, розправлявся з шляхтою. Ще грізнішим був виступ 1640 року, коли жителі напали на шляхтичів, палили їх майно.
Щоб ще більше збагатитися, граф, як і інші магнати, вчиняв наїзди на своїх сусідів, спустошував їх села. Так, улітку 1643 року власник Коростишева з чотиритисячним загоном по-розбійницькому напав на сусіднє с. Минійки, знищив хліба, пограбував майно селян і багатьох захопив до себе в маєток. Під час визвольної війни 1648—1654 рр. селяни та міщани Коростишева активно боролися проти польської шляхти. В червні 1648 року, коли на території повіту з'явилися селянсько-козацькі загони, жителі містечка з війтом і бургомистром перейшли на бік повстанців. З них було створено козацький загін. 1649 року Коростишів став сотенним містечком Білоцерківського полку.
У березні 1653 року польсько-шляхетський уряд надіслав на Україну 10-тисячну армію на чолі з воєводою С. Чарнецьким. Невдовзі його військо з'явилося під містечком. Маючи численну перевагу, воно оволоділо ним і вчинило жахливу розправу над населенням. Під час війни Росії з шляхетською Польщею (1654—1667 рр.) населення продовжувало боротьбу за своє соціальне й національне визволення. 1660 року, наступаючи на Київ, польське військо розташувалося в Коростишеві. Воно нещадно грабувало населення. Козаки, селяни, міщани знову піднялися на боротьбу й 1666 року хоробро билися в загонах Дацька Дейнеки. За Андрусівським перемир'ям 1667 року містечко в числі інших населених пунктів Правобережної України знову відійшло під владу панської Польщі. Його населення і далі зазнавало жорстокого соціального й національного гноблення.
Під час визвольного повстанського руху проти польсько-шляхетських загарбників у лютому 1694 року в Коростишеві відбулася битва між польськими військами й козацькими загонами на чолі з І. Киліяном та С. Безпалим, які спільно з С. Палієм обстоювали возз'єднання Правобережної України з Росією. У цьому бою перемогу здобули козаки, яких підтримали та подали їм допомогу селяни й міщани.
Багато лиха зазнавало трудяще населення від розбійницьких наскоків кримських татар. Особливо спустошливим був напад 1696 року. Містечко майже повністю було спалене. Однак за короткий час воно знову відродилося й стало важливим центром ремесла й торгівлі. Розвитку містечка сприяло те, що через
Дивиться також інші населені пункти району: