Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Коротишів

Сторінка 4 з 10
прийняла рішення про запровадження 8-годинного робочого дня, контролю над вироб­ництвом. Головою Ради обрано більшо­вика М. С. Токарського. До складу її увійшли 25 представників різних під­приємств і ремісничих майстерень. Депутати-робітники проводили в масах значну роз'яснювальну роботу.

З великою радістю трудящі Коростишева зустріли звістку про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді. Ленінські декрети про мир і землю цілком привернули тру­дящих на бік більшовиків, спрямували їх на боротьбу за соціалістичні пере­творення. Але владу в місті прибрали ставленики контрреволюційної націона­лістичної Центральної ради.
У грудні 1917 року в містечку встановлено Радянську владу. Створений ревком конфіскував у поміщиків 6 тис. десятин орної землі та 10 тис. десятин лісу й лісо­пильні. Однак дальші дії ревкому перервала окупація України австро-німецькими військами. Наприкінці лютого 1918 року вони захопили Коростишів, відібрали у селян конфісковану поміщицьку землю, запровадили жорстокий режим, гра­бували й тероризували населення. В червні 1918 року під керівництвом Київсь­кої організації РСДРП(б) і Радомисльського підпільного повітового комітету біль­шовиків у містечку створено підпільний більшовицький осередок, очолений К. В. Гелевеєм та І. М. Шуренком. З його ініціативи незабаром виник парти­занський загін, у якому налічувалося 60 чоловік, переважно робітників-каменярів. Напередодні повстання, призначеного на 24 листопада, відбулася нарада пов­станського комітету, яка розробила детальний план виступу: спочатку розгромити гетьманську варту, потім роззброїти німецький гарнізон і здобути зброю. Парти­зани діяли сміливо й рішуче. Увірвавшись у приміщення варти, де відбувалося зборище гетьманської адміністрації з представниками місцевої буржуазії, вони обеззброїли націоналістів, заарештували всіх учасників зборища і наклали на бур­жуазію контрибуцію в розмірі 10 тис. крб. Потім повстанці роззброїли кайзерівсь­кий гарнізон.
Звістка про відновлення Радянської влади в Коростишеві миттю облетіла всі навколишні села. За 2 дні до партизанського загону вступило 140 селян. Щоб утри­мати владу у визволеному від ворога містечку, більшовицький осередок прийняв рішення організувати червону міліцію. Проти повстанців петлюрівці надіслали загін отамана Соколовського. 2 січня 1919 року бандити захопили містечко, заареш­тували К. В. Гелевея та І. М. Шуренка, частково роззброїли загін. Та більшовикам вдалося втекти з-під арешту й за короткий строк зібрати новий загін. 5 січня 1919 ро­ку в запеклому бою війська повстанців розгромили бандитів. В середині лютого в партизанському загоні уже налічувалося близько 300 чоловік. Він до приходу військ Червоної Армії чинив опір буржуазно-націоналістичним військам, що зосе­редились у Житомирі. 19 лютого частини Червоної Армії увійшли до містечка.
Запеклі бої між радянськими військами й петлюрівцями розгорнулися в районі Коростишева в другій половині березня 1919 року. Населений пункт кілька разів переходив з рук у руки. Обстановка стабілізувалася лише на початку квітня. У бе­резні 1919 року створено ревком. Великим авторитетом у трудящих користувався партійний осередок. На 1 червня 1919 року в його складі налічувалося 40 членів та кандидатів у члени партії. У липні цього ж року робітнича молодь об'єдналася в комсомольський осередок. Комуністи й комсомольці разом з трудящими вели активну боротьбу за здійснення соціалістичних перетворень і зміцнення Радянської влади. Та в серпні 1919 року Коростишів знову захопили петлюрівці і майже два місяці тримали його в своїх руках. Наприкінці вересня 1919 року місто було виз­волено частинами 45-ї дивізії.
У квітні 1920 року місто захопили війська буржуазно-поміщицької Польщі, але ненадовго, 11 червня 14-а кавалерійська дивізія під командуванням О. Я. Пархоменка визволила його.
Відгриміла громадянська війна. Трудящі Коростишева, як і всієї України, приступили до відбудови зруйнованого господарства. Вже наприкінці 1920 року почала працювати паперова фабрика, а через рік — суконна та сірникова. На кінець 1924 року паперова фабрика випустила 900 пудів паперу. Давали продукцію 6 тек­стильних підприємств, лісозавод, 9 млинів, 5 олійниць, діяла електростанція. Поча­ли нарощувати темпи роботи дві каменотесні артілі, де працювало 100 каменярів.
Складне становище було в сільському господарстві. Багато селян, хоч і одер­жали землю, не мали тягла, насіння, реманенту. Треба було допомогти їм


Сучасна карта - Коротишів