Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Коротишів

Сторінка 8 з 10
фарбувального цехів, введено в дію нове устатку­вання, завдяки чому на кінець четвертої п'ятирічки кількість виробів у порівнянні з 1946 роком зросла на 422 проц. Самовіддано працювали каменярі, виконуючи за­мовлення будівничих міста Києва. На початку 1946 року в районі міста виявлено родовище бурого вугілля, а через рік почалося будівництво шахти. В 1949 році вона видала перших 7 тис. тонн палива. З того часу Коростишів став шахтарським містом.

У роки четвертої п'ятирічки відбувалося організаційно-господарське зміцнення колгоспів. Артілі ім. Сталіна й «Перебудова» стали передовими господарствами району. Середній урожай зернових у 1950 році тут становив 15 цнт, картоплі — 250 цнт з гектара.
Одразу після визволення міста від фашистсько-німецьких загарбників відно­вили роботу медичні заклади, зокрема лікарня й поліклініка, а в 1945 році почала працювати районна лікарня. 1950 року в ній налічувалося 75 ліжок, 30 ліка­рів та 178 працівників середнього медперсоналу. На паперовій, бавовняній фабри­ках, гранітному кар'єрі, шахті діяли медпункти.
На початку 1944 року відкрилися середня, семирічна та початкова школи. На кінець 1950 року у них навчалося 2750 дітей і працювало 134 учителі. З 1944 року сіли за парти учні педагогічного училища, яке за роки четвертої п'ятирічки випус­тило 289 учителів початкових шкіл.
Партійні й радянські органи значну увагу приділяли роботі культурно-освітніх закладів. З перших місяців 1944 року почали працювати кінотеатр, районна бібліотека, в якій у 1950 році налічувалося 11,5 тис. книжок. З 7 вересня 1944 року виходила районна газета «Коростишівська правда».
Значні зміни відбулися в розвитку промисловості Користишева за наступні 22 роки. З допомогою Радянської держави, яка виділяла кошти, устаткування, ставали до ладу нові підприємства, реконструювалися існуючі, зростав випуск продукції. Якщо в 1950 році у місті налічувалося 20 виробничих колективів, то в 1972 році їх було 35, у т. ч. 26 промислових, 5 бу­дівельних, 4 — транспорту й зв'язку. Тут працювало близько семи тисяч робітників і службовців. Швидкими темпами збіль­шувався видобуток вугілля. Завдяки цьо­му 1963 року на базі Коростишівського буровугільного родовища збудовано брикетну фабрику потужністю 100 тис. тонн. 1965 року шахтарі міста видали на-гора 870 тис. тонн палива, а 1972 — 890 тис. тонн. 1966 року здано в експлуатацію Коростишівську станцію технічного обслуго­вування автомашин. Це — велике сучасне підприємство з 13 спеціалізованими це­хами, дільницями, автоматизованими лініями. Щороку станція обслуговує 600 кол­госпних автомобілів. Протягом восьмої п'ятирічки в місті побудовано мотороре­монтний, цегельний та молочний заводи, розпочато спорудження підприємства залізобетонних виробів і філіалу Київського заводу «Електроприлад».
На основі нових досягнень науки й техніки реконструйовано паперову фабрику, що позитивно позначилося на обсязі випуску продукції. 1968 року підприємство щодоби виробляло її понад 10 тонн, а в 1972 році дало країні 4,6 тис. тонн паперу. У 60-х роках повністю оновлено верстатний парк бавовняної фабрики, запроваджу­валася нова технологія виробництва, з 1969 року підприємство почало виробляти продукцію з віскози й синтетичних волокон. У 1972 році виготовлено близько 2 млн. метрів тканин з хімічних волокон. Змінився виробничий профіль гранітного кар'єру. 1953 року він був перетворений у гранітнообробний завод, що спеціалізується на випуску облицювальних плит та інших архітектурно-оздоблювальних виробів. 1972 року підприємство дало понад 26 тис. кв. метрів полірованих плит. Значну до­помогу колективам підприємств міста подають трудящі братніх республік. Так, на монтажі нового устаткування Коростишівської паперової фабрики працювали спе­ціалісти з Москви і Бійська. Коростишівське шахтоуправління тримає тісні зв'язки з науковцями Московського науково-дослідного інституту «Енерговугілля» та Ленін­градського — «Діпромаш».
Під керівництвом партійних організацій, створених на всіх підприємствах, широкого розмаху набуло соціалістичне змагання. Дедалі більше завойовували популярність нові його форми, зокрема рух за звання колективів і ударників кому­ністичної праці. Першими ударниками у 1959 році стали М. І. Суслов, В. Н. Купрішвілі, Г. С. Мартинюк, В. П. Сердюк, Е. Д. Сухорукова та інші. 1959 року електроцеху паперової фабрики та шахті № 1 присвоєно звання колективів комуні­стичної праці. На 1967 рік у місті вже налічувалося 17 колективів і 243 ударники комуністичної праці. Особливо


Сучасна карта - Коротишів