Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Коротишів

Сторінка 3 з 10
пройшли вулицями. До них приєдналося близько 50 робітників паперової фабрики. Поліція помстилася її організаторам, заарештувала К. В. Гелевея й посадила до тюрми. Син робітника, він з 1903 року включився у революційну боротьбу, мав зв'язки з київськими соціал-демократами, а 1905 року створив під­пільний робітничий гурток. Після повернення через місяць із ув'язнення
поліція весь час тримала його під наглядом. Робітники-каменярі прийняли свого ватажка в артіль і всіляко оберігали від переслідувань. Активними учасниками револю­ційного руху в той час були робітники М. С. Вовк, М. С. Жиляєв, П. М. та М. М. Михайловські, І. С. Чепурин, І. М. Шуренок. Вони займалися революційною агіта­цією, розповсюджували серед населення містечка та сусідніх сіл антиурядові лис­тівки й заборонену літературу.
У листопаді 1905 року під впливом робітничої агітації сталися масові селянські заворушення. Одним з організаторів їх був А. С. Рудницький. 19 листопада він прибув із Києва і на другий день влаштував таємну сходку робітників і селян. На ній обговорювалося питання дальшої боротьби проти поміщиків та самодержав­ства. Довідавшись про це, поліція ув'язнила агітатора. Звістка про арешт швидко облетіла все містечко. Робітники й селяни через кілька годин оточили будинок при­става й визволили революціонера. На світанку А. С. Рудницький виїхав до Жи­томира, де він був заарештований і висланий до Сибіру. Навесні та влітку 1906 року по волості прокотилася нова хвиля селянських заворушень. Улітку селяни Коростишева спалили поміщицький хліб.
Боротьба трудящих тривала й після поразки революції. Восени 1911 року на квартирі К. В. Гелевея поліція вилучила Першотравневі прокламації, які роз­повсюджувалися серед населення містечка й навколишніх сіл. В одній з них гово­рилося: «Робітники і робітниці! Знову першотравневий дзвін кличе вас тісніше зімкнути ряди і з розгорнутими прапорами рушити вперед!». Листівка закінчувалася словами: «Хай живе соціалістична революція!». К. В. Гелевея було вдруге заареш­товано й кинуто до радомисльської тюрми.
В 1910—1913 рр. у Коростишеві значно розширили виробництво суконні фаб­рики, яких налічувалося 6, винокурний, смоляний і пивоварний заводи, каменотесні майстерні.
Населення околиць містечка, зайняте в сільському господарстві, після столипінської реформи ще більш страждало від безземелля і малоземелля. Окремі селяни кидали свої клаптики й наймалися на підприємства. На 1912 рік у Корости­шеві лишилося лише 400 селянських господарств, яким належало 1681 десятина землі. Однак розподілялася вона нерівномірно. 55 господарств мали лише по 0,26 деся­тини, 134 — від одної до трьох. 27 куркульських господарств володіли 337 десяти­нами кращої землі. Так само нерівномірно розподілялася й робоча худоба, якої на­лічувалося 432 голови, та 382 корови. 60 господарств зовсім не мали ніякої худоби.
Незважаючи на прискорений розвиток промисловості, Коростишів залишався глухим провінціальним містечком. Тільки одна центральна вулиця була забруко­вана, решта під час дощів потопала в грязюці. В центрі розміщався торговельний майданчик.
В містечку незадовільним було медичне обслуговування. На 1913 рік діяли дві лікарні, у яких налічувалося 5 лікарів, 3 фельдшери та 2 акушерки. Були також аптека й 5 аптекарських магазинів. З освітніх закладів працювала вчительська семінарія, переведена в 1873 році з Києва. У ній 1892 року навчалося 97 учнів. При семінарії відкрили початкову школу, в якій було 86 дітей. У різний час у семі­нарії викладали відомий український педагог І. Я. Посяда, історик-славіст, зго­дом академік АН СРСР В. І. Пічета, український зоолог В. К. Совинський, укра­їнський філолог і педагог М. О. Андрієвський. Із стін семінарії вийшов відомий український письменник С. В. Васильченко (Панасенко). 1902 року початкову шко­лу реорганізували в двокласне училище.
Великого лиха завдала трудящим Коростишева перша світова війна. До армії мобілізували чимало робітників і селян. У містечку почалися антивоєнні виступи, під час яких селяни-призовники громили поміщицькі економії.
Коли в Коростишеві дізналися про Лютневу революцію, відбулася масова де­монстрація трудящих, учасники якої вітали повалення царизму й заявляли про свою солідарність з робітниками Петрограда. В цій демонстрації, крім робітників і селян, брали участь учні і вчителі семінарії. 28 квітня 1917 року відбувся мітинг, на ньому було обрано Раду робітничих депутатів, котра


Сучасна карта - Коротишів