Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Словечне

Словечне – село, центр сільської Ради, розташоване на березі річки Словечної, притоки Прип’яті, за 33 км на захід від районного центру, за 15 км від заліз­ничної станції Велідники, на автошляху Овруч – Словечне. Населення – 1964 чо­ловіка. Сільраді підпорядковано села Антоновичі, Дуби, Задорожок і Тхорин.
Ще в давні часи на території Словечного селилися люди. Свідченням цього є виявлені поблизу села поселення доби бронзи та давньоруський курганний мо­гильник, а на околиці с. Антоновичів знайдено бронзові прикраси скіфського періоду.
Вперше Словечне згадується 1566 року в описі Київського воєводства як село Овруцького староства. Більшість населення займалася землеробством: вирощувала зернові й городні культури, а також – бортництвом і рибальством. Село було при­писане до Овруцького замку. Тяглові селяни виконували різні роботи на замковій землі, лагодили дороги, оборонні споруди, мости, а також платили податок грішми й медом.
Після Люблінської унії (1569 року) Словечне перейшло у власність польських магнатів Потоцьких, які нещадно визискували місцеве населення. Тривалість пан­щини становила три й більше днів на тиждень. Соціальний гніт доповнювався націо­нальним. Жителів насильно обертали у католиків. Селяни під час визвольної війни українського народу (1648 – 1654 рр.) брали активну участь у боротьбі з шлях­тою у складі Овруцької сотні Київського полку. 1667 року Словечне знову підпало під владу шляхетської Польщі. Соціальне становище селян ще більше погіршало. Потоцькі постійно збільшували повинності. Сваволю пана ніщо не стримувало. Він у своєму маєтку був повновладним господарем. У 1679 році доведені до відчаю селяни повстали. Вони напали на панський двір, знищили панське майно. Виступ було придушено, а багатьох його учасників кинуто до в’язниці.
Початок XVIII століття на Правобережній Україні був періодом дальшого посилення експлуатації трудящих мас. Посполиті Словечного щотижня відбу­вали 5 днів панщини, до якої додавалася ще й «сторожчина». В другій половині XVIII ст. на Поліссі дальшого розвитку набувають кустарні промисли, зокрема, в селі розвивалися поташне виробництво, обробка деревини. Зросла торгівля лісом, поташем, виробами з дерева, лляним полотном та іншими товарами. 1773 року Сло­вечне віднесено до категорії містечок. Після возз’єднання 1793 року Правобережної України з Росією з 1797 року воно увійшло до Овруцького повіту Волинської губернії.
В умовах царського режиму становище трудящих залишилося дуже тяжким. Селяни, як і раніше, зазнавали поміщицької сваволі. В одному з листів до пові­тового суду вони скаржилися на поміщицю Чудовську, якій у 60-х роках XIX ст. належав маєток, що вона для влаштування парку відібрала у них кращі земельні ділянки, а замість них виділила зовсім непридатні.
На час проведення селянської реформи 1861 року в Словечному налічувалося 64 двори, в яких жило 142 ревізькі душі. Згідно з уставними грамотами селянам виділили 627 десятин землі. 4,4 десятини, які вони одержали на ревізьку душу, не могли прогодувати сім’ю, бо врожайність на бідних, кислих, супіщаних ґрунтах була низькою – не більше 20 пудів з десятини. Постійні злидні, прогресуюче беззе­мелля штовхали селян на боротьбу проти визискувачів, яка проявлялась у заорю­ванні землі, порубці лісу поміщика. Так, 1886 року селяни Словечного самоправно викосили поміщицькі сіножаті. їхні дії були настільки рішучими, що управитель маєтку звернувся за допомогою до волинського губернатора, бо поліція виявилася безсилою. Заворушення було придушено. Суд жорстоко покарав його організа­торів.
Містечко 1863 року стало волосним центром Овруцького повіту. За період з 1868 по 1899 рік кількість дворів зросла з 145 до 257, а населення з 1430 до 1580 чоловік. Тут працювали водяний та паровий млини, гуральня, до 1896 року діяло 5 чавуноливарних та залізоробних рудень.
Початок XX ст. вніс деякі зміни в життя населеного пункту. За 48 км від нього пролягла залізниця Київ – Ковель, рух по якій відкрито у 1902 році. Проте про­мисловість розвивалася слабо. На 1913 рік у містечку працювали водяний та паро­вий млини.
Незадовільним залишалося медичне обслуговування. 1864 року в Словечному був фельдшер, існувала приватна аптека. Напередодні першої світової війни відкрито земську лікарню. В 1864 році почала діяти парафіяльна школа. На 1913 рік працю­вали двокласне училище, невеличка


Сучасна карта - Словечне