Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Словечне

Сторінка 5 з 7
ім. Щорса. Оволодівши населеним пунк­том, народні месники розставили на шляхах заслони й почали вивозити із складів зерно та роздавати його місцевому населенню. На світанку наступного дня з боку Овруча до Словечного підійшло 70 автомашин з ворожими солдатами й офіцерами/ Оскільки сили були нерівні, партизани вирішили залишити село, але вранці 6 грудня після артилерійської підготовки вони знову зав’язали бій, який тривав 36 годин. Проти партизанів ворог кинув авіацію. Але ніщо не
врятувало гітлерівців. Вони втратили понад 500 солдатів і офіцерів, 210 – було поранено, а також спалено 24 автомашини, склад зі зброєю і боєприпасами, приміщення поліції. Партизани захопили 2 міномети, 9 кулеметів, 129 гвинтівок і автоматів, 35 тис. патронів, кілька друкарських машинок, радіоприймачів та багато іншого майна. Було виве­зено на свої бази 900 пудів хліба, 45 голів великої рогатої худоби, підготовлених до відправки в Німеччину. В цьому бою відзначилися І. Т. Родітєлєв, Л. Т. Ковтонюк, В. В. Буянов, М. І. Зімник, М. В. Таратута, Л. Я. Іванов та багато інших. Блискуче проведена операція принесла партизанам славу. В їх загони влилося понад 70 місцевих жителів.
Щоб запобігти дальшому розвитку партизанського руху, Житомирський гене- ралкомісаріат і служба безпеки вирішили за будь-яку ціну розправитися з народ­ними месниками. Почали стягуватися війська. Зосередивши в районі Бігуня – Словечного півторатисячний загін, гітлерівці вирішили оточити партизанів. У лютій злобі карателі спалили Словечне, Бігунь, Кам’янку, Тхорин, а 31 грудня розпочали наступ. Ведучи бої з окупантами, завдаючи їм великих втрат, партизани все ж змушені були відійти на північ, у глибину білоруських лісів і боліт. З новою силою розгорілася партизанська боротьба на території району влітку 1943 року. Восени 1943 року, коли Червона Армія, форсувавши Дніпро, почала визволення Правобережної України, партизанські з’єднання стали узгоджувати свої дії з насту­паючими частинами 1-го Українського фронту. 15 листопада 1943 року партизани з’єднання О. М. Сабурова визволили село від німецько-фашистських загарбників, 20 листопада у Словечне увійшли війська Червоної Армії.
Багато лиха зазнали словечанці за роки тимчасової німецько-фашистської оку­пації. На місці села диміли згарища та валялися купи закінченої цегли. Гітлерівці зруйнували й спалили 307 будинків, культурно-освітні заклади, школи, лікарню, МТС, знищили всю тяглову та продуктивну худобу, колгоспні будівлі. В Словеч­ному й 13-ти навколишніх селах окупанти стратили й спалили живцем понад 5 тис. чоловік, переважно жінок, дітей і стариків.
258 жителів села хоробро билися з ворогом на фронтах та в партизанських загонах. 185 з них нагороджено орденами й медалями, 137 загинули в боротьбі за свободу й незалежність рідної Вітчизни. Ціною величезних зусиль довелося відбу­довувати зруйноване село. До весни довелося жити в землянках та наспіх влашто­ваних халупах. Весною на згарищах закипіла робота. Водночас з житловим фондом відроджувалися колгосп, МТС. Люди працювали не шкодуючи сил.
З допомогою держави, яка надала кредит, у 1944 році було відбудовано МТС, школу, клуб, хату-читальню. Цього ж року почав працювати маслозавод. Руку братньої допомоги простягнули словечанцям трудящі РРФСР, інших союзних рес­публік. Словечне було настільки зруйноване, що районний центр тимчасово (до 1952 року) знаходився у Велідниках. Там перебували і всі районні партійні, радян­ські та комсомольські органи. Вони багато уваги приділяли становленню нового села, його економіки. Значний вклад вносили й комсомольці Словечного, яких 1944 року налічувалося 27. З їх ініціативи створено 3 комсомольсько-молодіжні ланки, що не шкодували сил для підвищення врожайності всіх культур та продук­тивності громадського тваринництва. У 1945 році артіль «Здобуток Жовтня» вико­нала план розвитку тваринництва на 140 проц. 1950 року до неї приєднано госпо­дарства сіл Антоновичів та Бокиївщини, в результаті чого за колгоспом закріпили 2756 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1045 га орної землі. Як і раніше, про­відними культурами залишалися зернові, льон, картопля. Прибутки артілі, які 1950 року становили 1253,3 тис. крб., весь час зростали. Так, 1953 року лише одне льонарство дало прибутків 2800 тис. крб. Високопродуктивною працею особливо відзначилася комсомольсько-молодіжна ланка, очолювана членом ВЛКСМ П. М. Книшевич. Вона одержала


Сучасна карта - Словечне