Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Коростень

Сторінка 1 з 16
Коростень - місто обласного підпорядкування, центр району, розташоване на річці Ужі, притоці Прип’яті, за 87 км на північ від Житомира, велика вузлова залізнична станція. Населення — 56,6 тис. чоловік.
На території сучасного міста перші люди з’явилися близько 8 тис. років тому, свідченням цього є виявлене тут поселення доби
мезоліту. Три неолітичних посе­лення та майстерня крем'яних і кам’яних виробів доби бронзи вказують, що життя тут продовжувалось у V—IV, а також III тисячоліттях до нашої ери. В Корос­тені на обох берегах річки Ужа розташовано 4 давньоруські городища та прилег­лі до них курганні могильники. Археологічні дослідження на трьох городищах та розкопки 77 курганів з 300 ві­домих підтверджують літописну розповідь про одне з найдавніших міст Східної Європи, центр древлянського князівства — Іскоростень. На початку X ст. воно було уже міцною фортецею. 945 року відбулося відоме повстання древ­лян, викликане спробою київсько­го князя Ігоря повторно зібрати з них данину. Повстанці розгроми­ли князівську дружину й убили його самого. 946 року княгиня Ольга придушила виступ древлян, підступно захопивши Іскоростень, розправилася з жителями, а місто спалила.
Місцевість з часом зовсім спустіла й мало-помалу заросла лісом. Тривалий час її називали Древлянкою. 1362 року древлянську землю загарбали литовські фео­дали. Наприкінці XIV ст. тут виникло знову поселення, що дістало назву Іско­ростень. Після Люблінської унії населений пункт потрапив під владу шляхетської Польщі і входив до Овруцького повіту Київського воєводства. 1571 року тут налічу­валося 4 селянські дими, а через десять років — вісім, які платили грошову подать. 1586 року Іскоростень став володінням шляхтича Межвинського, який одержав від короля Сігізмунда III дозвіл заснувати тут містечко й збудувати укріплення для оборони від татар. Через три роки було споруджено замок, а в 1598 році містечку надано магдебурзьке право. Населення його, крім землеробства, займалося реміс­ництвом, а з 1620 року — виготовленням поташу. 1628 року в Іскоростені налічува­лося вже 16 димів, діяв водяний млин.
Під час визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмель­ницького в 1649 році загін Гераськи визволив Іскоростень від польської шляхти. Було знищено всі укріплення та вчинено розправу над панами.
Після Андрусівського перемир’я містечко залишилося у складі шляхетської Польщі як власність ченців-кармелітів, що успадкували його від Межвинських 1654 року. Посилення соціального й національно-релігійного гніту викликало у жи­телів Іскоростеня незадоволення гнобителями. Іскоростенці 1750 року підтримали гайдамацький загін І. Подоляки, що діяв у навколишніх місцях. 1761 року ченці продали містечко, після чого воно багато разів переходило від одного власника до іншого.
Коли Правобережна Україна возз’єдналася з Росією, Іскоростень 1793 року ввійшов до Ізяславського, а з 1795 — до Волинського намісництва. 1797 року міс­течко стало волосним центром Овруцького повіту Волинської губернії. З цього часу воно почало швидко зростати й у другій половині XIX ст. тут уже налічувалося 103 двори й 1028 чоловік. Населення займалося переважно різними ремеслами, з яких найбільш поширеними були обробка шкіри й деревини, виготовлення бля­шаних виробів та ткацтво. Працювали також винокурня й броварня. Почала розви­ватися торгівля. Через кожні два тижні в містечку відбувалися базари, де прода­валися


Сучасна карта - Коростень