Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Коростень

Сторінка 7 з 16
бронепоїзд «Гром». Спільними зусиллями ворогу дано рішучу відсіч. За героїзм, виявлений у цих боях, 4-й залізничний полк був нагороджений Почесним революційним Червоним Прапором.

На 1 січня 1922 року в Коростені налічувалося 5399 чоловік. Багато підпри­ємств було зруйновано. На консервації стояли фарфоровий та миловарний заводи. З 10 шкірзаводів працювало лише 3. В березні 1923 року у зв’язку із змінами в адмі­ністративному поділі Коростень став селищем міського типу, центром однойменного району й округу. Було обрано райком КП(б)У, 11—14 березня відбулася перша окружна партійна конференція, яка обрала окружний партійний комітет.
З великим болем у серцях трудящі Коростеня переживали смерть В. І. Леніна. У ті траурні дні працівники паровозного депо стали на ленінську трудову вахту. В позаурочний час кожен з них відпрацював по 150—200 годин. За кілька днів від­ремонтовано паровоз НВ-184, який на побажання залізничників назвали ім’ям В. І. Леніна. На одному боці тендера було зображено силует Ілліча, а на дру­гому — символ непорушного союзу робітничого класу й селянства — робітника й селянина, які міцно тримають один одного за руку. З цієї нагоди в депо відбувся мітинг залізничників, на якому вони поклялися непохитно йти по шляху, вказаному любимим вождем. Водити паровоз доручили кращому машиністу депо О. І. Галактіонову. Під час Ленінського призову в партію прийнято 150 робітників. Напри­кінці грудня 1924 року Коростень вдруге відвідав голова ВУЦВКу Г. І. Петровський. Він ознайомився з життям трудящих, з діяльністю партійних та радянських орга­нів, виступив у клубі залізничників з доповіддю «Про внутрішнє й міжнародне становище СРСР».
Втілюючи в життя рішення партійних та радянських органів, трудящі селища на кінець відбудовного періоду досягли значних успіхів у господарському та куль­турному будівництві. 1925 року в Коростені вже діяло 13 промислових підприємств, які випустили продукції на суму 132,5 тис. крб. Зросла питома вага державних і кооперативних підприємств. У 1923—1924 роках була збудована електро­станція потужністю 53 кВт, а на кошти, асигновані Радянським урядом, в 1925 році розпочато будівництво цегельного заводу потужністю 5 млн. штук цегли на рік. Поліпшилася робота залізничного транспорту.
Держава виділила багато коштів на охорону здоров'я трудящих. У січні 1923 року у нове приміщення перейшли амбулаторія, аптека. У 1925 році було відкрито лікарню на 25 ліжок. У ній працювало 7 лікарів та 7 працівників серед­нього медперсоналу. Чимало зроблено для розширення мережі навчальних закла­дів. 1920 року почала працювати семирічна трудова та залізнична школи. 1925 року в Коростені було вже 4 школи. В них налічувалося 1922 учні й 56 учителів. Для ліквідації неписьменності серед дорослого населення діяло 6 пунктів лікнепу, в яких навчалося 174 чоловіка. Мережа культосвітніх закладів була представлена 5 ро­бітничими клубами, найбільшим з яких був клуб залізничників, 2 кінотеатрами та 5 бібліотеками з книжковим фондом 14 396 томів. На 1 січня 1926 року в селищі налічувалося 9950 жителів. Цього ж року Коростень став містом. Велику політичну й трудову активність у трудящих викликали рішення XIV з’їзду ВКП(б). У лютому 1927 року створено окружну комісію сприяння Дніпрельстану. Вона пропагувала ленінський план електрифікації країни, збирала кошти у фонд будівництва Дніпрогесу, провадила набір робітників на будівництво ГЕС. Того ж року у фонд індустріалізації в Коростені зібрано 539


Сучасна карта - Коростень