Сторінка 4 з 16
Києва каральний загін. Робітники, очолювані ревкомом, роззброїли й заарештували буржуазних націоналістів.
Наприкінці грудня Центральна рада відрядила до Коростеня загін, який захопив містечко й встановив режим терору. Майже весь
січень 1918 року тут велися запеклі бої між червоногвардійцями й військами буржуазної Центральної ради. Наприкінці лютого Коростень захопили німецькі окупанти. Однак боротьба за відновлення Радянської влади не припинилася. Масовим протестом проти кайзерівців та їх прихвоснів стало святкування Першого травня. В цей день у містечку відбулися демонстрація трудящих та мітинг.
На залізничному вузлі влітку 1918 року було створено підпільний революційний комітет, який організував залізничників і робітників містечка на боротьбу проти німецьких окупантів та їх прислужників — гетьманців. 15 липня під його керівництвом залізничники припинили роботу. На мітингу, що відбувся в депо, був обраний страйковий комітет. Того ж дня коростенців підтримали залізничники Сарненського і Здолбунівського вузлів, а 20 липня страйк переріс у всеукраїнський.
Страйкарі вимагали від адміністрації свободи спілок, підвищення заробітної плати, скорочення робочого дня й виплати заробітної плати за 3 минулі місяці. Німецький комендант заарештував 5 членів страйккому. Та рух на залізницях Коростенського вузла, як і на багатьох інших, був паралізований. Члени підпільного ревкому Т. С. Давидюк, Л. М. Табукашвілі, О. В. Конончук та інші, які підтримували зв’язок з страйккомом Південно-Західної залізниці, з допомогою листівок та оголошень налагодили вичерпну інформацію про становище на інших вузлах та залізницях, створили спеціальний фонд допомоги, у який вносили гроші не лише робітники містечка, а й селяни навколишніх сіл. Підтримку коростенцям подали також російські робітники Брянського вузла.
У ніч з 12 на 13 серпня кайзерівські війська оточили Коростень і заарештували близько 80 чоловік. Страйк був придушений. Однак він поламав плани окупантів щодо вивезення з України награбованого майна й продемонстрував організованість і згуртованість робітничого класу, його рішучість відстоювати Радянську владу. Після придушення страйку підпільний ревком продовжував вести роботу серед трудящих міста. Особлива увага приділялася роботі серед молоді. Наприкінці серпня 1918 року у містечку створено підпільну молодіжну організацію. Вона розповсюджувала серед населення більшовицькі листівки, відозви, проводила агітаційну роботу, спрямовану на розклад гетьманських військ.
Активність трудящих зростала з кожним днем. Заступник директора департаменту державної варти 9 вересня 1918 року повідомляв губернського старосту про те, що дехто з організаторів страйку залізничників почав виявляти бурхливу діяльність, роз’їжджати по лініях залізниць і підбурювати службовців до нового страйку. В другій половині жовтня група більшовиків-залізничників Коростенського і Сарненського вузлів розгорнула роботу для підготовки повстання в районі Домбровиці й Сарн.
Важливою подією для коростенських комуністів було створення 1918 року на залізничному вузлі підпільного більшовицького осередку. Під його керівництвом формувалися робітничі загони для боротьби з ворогом.
Після краху окупаційного режиму владу в Коростені захопили петлюрівці.
Дивиться також інші населені пункти району: