Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Великі Коровинці

Великі Коровинці — селище міського типу, центр селищної Ради. Розташовані за 15 км від районного центру і за 2 км від станції Михайленки на залізниці Козятин — Шепетівка. Населення — 4,7 тис. чоловік. Селищній Раді підпорядковане село Михайленки.
Археологічні знахідки на околицях сучасного селища свідчать про заселення цієї місцевості в давнину. Тут виявлено поселення трипільської культури (III тися­чоліття до н. е.), доби бронзи та скіфських часів (VII—V ст. до н. е.), а також 2 го­родища періоду Київської Русі.
Великі Коровинці згадуються 1585 року в переліку міст і 45 сіл, дарованих княгині С. Острозькій київським воєводою князем К. (В.) К. Острозьким.
Улітку 1592 року, коли селянсько-козацьке повстання під проводом Криштофа Косинського поширилося на Київське, Волинське та інші воєводства, Великі Коровинці опинилися в районі активних дій загонів селян. Повстанці боролися проти феодально-кріпосницького гніту, що особливо посилився після Люблінської унії 1569 року. Вони знищували панські маєтки.
Під час визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. жителі Великих Коровинців влилися до селянсько-козацьких загонів, керованих Максимом Криво­носом, і взяли активну участь у боях проти польсько-шляхетських військ.
За адміністративно-територіальним поділом, що виник у процесі визвольної війни 1648—1654 рр., село ввійшло до Білоцерківського полку. Проте під час росій­сько-польської війни 1654—1667 рр. шля­хетській Польщі вдалося знову окупувати Великі Коровинці. До села повернувся пан і почав відновлювати старі порядки. Повинності селян зросли, особливо у XVIII ст., що й спричинилося до участі їх у гайдамацькому русі, який тривав на Правобережній Україні з початку XVIII ст. до 80-х років.
1793 року Великі Коровинці разом з іншими населеними пунктами Правобереж­ної України були возз'єднані з Росією. З утворенням 1797 року Волинської губернії вони ввійшли до Озадівської волості Житомирського повіту. 1798 року тут налічу­валося 103 двори і близько 700 чоловік населення. Належало село поміщикам Чесновським, на користь яких селяни відбували панщину (влітку три дні, а взимку — по два дні на тиждень).
На кінець XVIII ст. Великі Коровинці були значним населеним пунктом. Тут працювали ґуральня, заїжджий двір, два шинки, на річці — два млини. Серед на­селення були поширені ремесла, зокрема ковальство та слюсарна справа, виготов­лення селянських возів.
1831 року царський уряд конфіскував Великокоровинецький маєток за участь його власника Чесновського в польському визвольному повстанні 1830—1831 рр. Колишні кріпаки — жителі села були переведені на чинш. 1859 року у Великих Коровинцях і Михайленках (суміжне село) налічувалося 380 ревізьких душ, у кори­стуванні яких було 2048 десятин землі. Пересічно на ревізьку душу припадало 5,4 десятини. Чиншовики не тільки сплачували чинш, вони були переобтяжені й іншими повинностями.
В 1872 році маєток придбав український землевласник і цукрозаводчик Ф. Тере­щенко. Оскільки взаємовідносини чиншовиків із землевласниками не були оформлені законодавством, Ф. Терещенко позбавив селян польових та сінокосних ділянок, за­лишивши їм тільки городи. Протестуючи проти самовільних дій землевласника, селяни 1876 року надіслали скаргу до Волинської палати кримінального суду, але й після цього не стало краще.
За положенням 1886 року царський уряд надав право чиншовикам протягом трьох років вирішувати питання про припинення чиншових відносин і переходу до викупу земель. Селяни знову звернулися до повітових установ у чиншових спра­вах з проханням надати їм можливість викупити польові наділи. Однак і цього разу питання було вирішено на користь Терещенка.
Позбавивши селян землі, Терещенко тим самим забезпечив себе дешевою робо­чою силою, яку використовував на винокурному заводі та млинах. Протягом 1878— 1880 рр. нащадки Ф. Терещенка збудували у Великих Коровинцях цукровий завод. Від залізничної станції Михайленки до заводу була прокладена залізнична вітка. За сезон підприємство виробляло 200—300 тис. пудів цукру.
Робітники заводу працювали в дві зміни по 12 годин на добу. Ніхто не дбав про елементарні санітарні умови на виробництві. Жили вони в бараках, спали на соломі, їхнього заробітку не вистачало навіть, щоб прогодувати сім'ю. Робітники часто хворіли й рано втрачали працездатність. Не краще жилося й селянам. Про своє становище вони писали генерал-губернаторові: «Земля


Сучасна карта - Великі Коровинці