Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Великі Коровинці

Терещенка обійшла нас нав­коло: з правого боку підійшла під хати на три сажні, з лівого — сажнів на п'ять, а проти дворів — сажнів на двадцять. Куди не підеш — все земля Терещенка».
Саме в такій сім'ї бідняка М. Вакуленчука народився і ріс син Григорій, що згодом став одним з організаторів відомого повстання моряків на броненосці «Потьомкін». На дев'ять душ сім'ї у М. Вакуленчука було всього п'ять десятин землі. Григорій і його брати з дитинства ходили на заробітки до поміщицької еконо­мії, наймалися на завод Терещенка, а хліба в сім'ї не вистачало. Важка праця, по­стійні злидні, яких зазнавали робітники й селяни, викликали жагучу ненависть до існуючого ладу. Селянський рух, що розгорнувся в кінці XIX ст. на Правобереж­ній Україні, захопив і Великі Коровинці. Всупереч забороні землевласника користуватися випасом, селяни систематично випасали худобу на сінокосах Тере­щенка.
Революційні події 1905 року, які відбувалися в країні, знайшли широкий відгук серед трудящих Великих Коровинців. Близько 50 селян з 20 підводами взяли участь у рубанні лісу. Лісова сторожа спробувала не допустити їх, але селяни, озброївшись сокирами й дрючками, розігнали сторожу.
Влітку 1905 року село облетіла звістка про повстання матросів на броненосці «Потьомкін». У коротенькому листі моряки «Потьомкіна» повідомляли рідних про смерть Григорія. Осінь 1905 і літо 1906 року не припинялися в селі заворушення робітників і селян. 22 серпня 1906 року повсталі спалили поміщицьку економію. Лише силою зброї вдалося приборкати робітників і селян.
Період 1910—1914 рр. у Великих Коровинцях, як і в країні загалом, характери­зується дальшим розвитком промислового виробництва. Коровинецький цукровий завод у 1914 році виробив цукру майже в 2 рази більше, ніж у 1907 році. Крім того, в економії Терещенків діяв паровий млин.
На кінець 1913 року у Великих Коровинцях мешкало 1452 жителі, діяло пош­тово-телеграфне відділення. При заводі існувала лікарня на 10 ліжок, у ній пра­цювали лікар і фельдшер. З навчальних закладів було тільки однокласне сільське училище та однокласне початкове, відкрите 1897 року.
Багато горя жителям села, як і трудящим усієї країни, завдала перша світова війна. Внаслідок мобілізації більшість селянських сімей лишилася без годувальни­ків. Для потреб армії у селян забирали тягло, продовольство.
Після повалення царизму в селі раз у раз спалахували масові виступи робітни­ків і селян. У квітні 1917 року робітники цукрозаводу виступили з вимогою восьми­годинного робочого дня, збільшення заробітної плати та поліпшення побутових умов. 31 травня в селі відбувся страйк наймитів, які працювали на бурякових план­таціях. Страйкуючі також вимагали підвищення заробітної плати. Цукрозаводчик змушений був піти на деякі поступки, й роботи були відновлені.
Звістка про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції викликала велику радість у робітників і селян. Почалася вперта боротьба проти буржуазно-націоналістичної Центральної ради, за владу Рад. В січні 1918 року у Великих Коровинцях та інших населених пунктах встановлено Радянську владу. Була створена Рада селянських депутатів П'ятківської і Озадівської волостей, яка запровадила контроль над усіма підприємствами. Трудящі села не змогли тоді вті­лити в життя проголошені Радянською владою декрети. В лютому 1918 року Великі Коровинці окупували німецькі війська.
Гнівом і ненавистю зустріло населення Великих Коровинців загарбників. У се­редині травня 1918 року в селі відбулося повстання проти окупантів та їхніх прислужників. Приводом до цього став арешт членів земельного комітету села, які виступили проти німецької окупації. Озброєні селяни оточили будинок, де розміс­тився загін т. зв. гайдамацьких військ і де перебували в'язні. П'ять гайдамаків було вбито, заарештованих звільнено; робітники й селяни готувалися до розгрому цук­рового заводу, але окупаційні власті прислали в село загін кінноти, броневик, куле­метну й дві піхотні роти, які придушили повстання.
Однак боротьба трудящих на цьому не припинилася. Дехто з жителів села бився в партизанських загонах, які діяли в районі Чуднова — Великих Коровинців. Партизанські загони восени 1918 року визволили Чуднів і відбили у ворога Коровинецький завод. Згодом окупанти знову захопили населений пункт.
Більше року село перебувало в руках ворогів Радянської влади. Спочатку ха­зяйнували тут німецькі окупанти, а з грудня 1918 року — ставленики


Сучасна карта - Великі Коровинці