Сторінка 2 з 6
Терещенка обійшла нас навколо: з правого боку підійшла під хати на три сажні, з лівого — сажнів на п'ять, а проти дворів — сажнів на двадцять. Куди не підеш — все земля Терещенка».
Саме в такій сім'ї бідняка М. Вакуленчука народився і ріс син Григорій, що згодом став одним з організаторів відомого повстання моряків на броненосці «Потьомкін». На дев'ять душ сім'ї у М. Вакуленчука було всього п'ять десятин землі. Григорій і його брати з дитинства ходили на заробітки до поміщицької економії, наймалися на завод Терещенка, а хліба в сім'ї не вистачало. Важка праця, постійні злидні, яких зазнавали робітники й селяни, викликали жагучу ненависть до існуючого ладу. Селянський рух, що розгорнувся в кінці XIX ст. на Правобережній Україні, захопив і Великі Коровинці. Всупереч забороні землевласника користуватися випасом, селяни систематично випасали худобу на сінокосах Терещенка.
Революційні події 1905 року, які відбувалися в країні, знайшли широкий відгук серед трудящих Великих Коровинців. Близько 50 селян з 20 підводами взяли участь у рубанні лісу. Лісова сторожа спробувала не допустити їх, але селяни, озброївшись сокирами й дрючками, розігнали сторожу.
Влітку 1905 року село облетіла звістка про повстання матросів на броненосці «Потьомкін». У коротенькому листі моряки «Потьомкіна» повідомляли рідних про смерть Григорія. Осінь 1905 і літо 1906 року не припинялися в селі заворушення робітників і селян. 22 серпня 1906 року повсталі спалили поміщицьку економію. Лише силою зброї вдалося приборкати робітників і селян.
Період 1910—1914 рр. у Великих Коровинцях, як і в країні загалом, характеризується дальшим розвитком промислового виробництва. Коровинецький цукровий завод у 1914 році виробив цукру майже в 2 рази більше, ніж у 1907 році. Крім того, в економії Терещенків діяв паровий млин.
На кінець 1913 року у Великих Коровинцях мешкало 1452 жителі, діяло поштово-телеграфне відділення. При заводі існувала лікарня на 10 ліжок, у ній працювали лікар і фельдшер. З навчальних закладів було тільки однокласне сільське училище та однокласне початкове, відкрите 1897 року.
Багато горя жителям села, як і трудящим усієї країни, завдала перша світова війна. Внаслідок мобілізації більшість селянських сімей лишилася без годувальників. Для потреб армії у селян забирали тягло, продовольство.
Після повалення царизму в селі раз у раз спалахували масові виступи робітників і селян. У квітні 1917 року робітники цукрозаводу виступили з вимогою восьмигодинного робочого дня, збільшення заробітної плати та поліпшення побутових умов. 31 травня в селі відбувся страйк наймитів, які працювали на бурякових плантаціях. Страйкуючі також вимагали підвищення заробітної плати. Цукрозаводчик змушений був піти на деякі поступки, й роботи були відновлені.
Звістка про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції викликала велику радість у робітників і селян. Почалася вперта боротьба проти буржуазно-націоналістичної Центральної ради, за владу Рад. В січні 1918 року у Великих Коровинцях та інших населених пунктах встановлено Радянську владу. Була створена Рада селянських депутатів П'ятківської і Озадівської волостей, яка запровадила контроль над усіма підприємствами. Трудящі села не змогли тоді втілити в життя проголошені Радянською владою декрети. В лютому 1918 року Великі Коровинці окупували німецькі війська.
Гнівом і ненавистю зустріло населення Великих Коровинців загарбників. У середині травня 1918 року в селі відбулося повстання проти окупантів та їхніх прислужників. Приводом до цього став арешт членів земельного комітету села, які виступили проти німецької окупації. Озброєні селяни оточили будинок, де розмістився загін т. зв. гайдамацьких військ і де перебували в'язні. П'ять гайдамаків було вбито, заарештованих звільнено; робітники й селяни готувалися до розгрому цукрового заводу, але окупаційні власті прислали в село загін кінноти, броневик, кулеметну й дві піхотні роти, які придушили повстання.
Однак боротьба трудящих на цьому не припинилася. Дехто з жителів села бився в партизанських загонах, які діяли в районі Чуднова — Великих Коровинців. Партизанські загони восени 1918 року визволили Чуднів і відбили у ворога Коровинецький завод. Згодом окупанти знову захопили населений пункт.
Більше року село перебувало в руках ворогів Радянської влади. Спочатку хазяйнували тут німецькі окупанти, а з грудня 1918 року — ставленики
Дивиться також інші населені пункти району: