Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Копище

Сторінка 1 з 5
Копище — село, центр сільської Ради, розташоване на березі річки Уборті (притока Прип'яті), за 55 км від районного центру та залізничної станції Олевськ. Дворів — 247, населення — 1,1 тис. чоловік. Сільраді підпорядковане село Майдан-Копищенський. Територія Копища почала заселятися ще в IV тисячолітті до н. е., про що свідчить виявлене тут неолітичне поселення.
Вперше Копище згадується в документах 1598 року як село Овруцького повіту Київського воєводства. Населення займалося лісовими промислами, бортництвом, скотарством та землеробством. На лісосіках вирощували жито, ячмінь, просо, льон. Оскільки земля була неродючою й оброблялася примітивними знаряддями, врожаї збирали дуже низькі. Хліб на убогому селянському столі бував рідко.
Як і на всьому Правобережжі, у Конищі панувала польська шляхта, безкарна сваволя і надмірні утиски якої важким тягарем лягали на плечі населення. Пан­щина досягала трьох днів на тиждень. Під час визвольної війни українського народу проти польської шляхти 1648—1654 рр. чимало копищанців у складі Овруць­кої сотні били ненависних панів, дошкуляли, зокрема, магнату В. Немиричу,. маєток якого не раз громили. 1650 року, скориставшись затишшям після Зборівського договору, В. Немирич розорив село.
Після Андрусівського перемир'я 1667 року село залишилося у складі Польщі. Боротьбу проти своїх поневолювачів селяни не припиняли. Вони активно боролися під час визвольного повстанського руху проти польсько-шляхетських загарбників, за возз'єднання Правобережної України з Росією під проводом С. Палія у кінці XVII — на початку XVIII століття.
1793 року Правобережна Україна, в т. ч. Копище, була возз'єднана з Росією. З 1797 року село, належало до Овруцького повіту Волинської губернії. У ньому жили селяни-чиншовики, які мусили виконувати низку повинностей: платити па­нові чинш, виділяти підводи,, ремонтувати шляхи, будувати й ремонтувати містки, давати рекрутів до війська.
1831 року Копище перейшло в розряд казенних. Тут жило 245 ревізьких душ, які відбували повинності на користь держави. За копищанцями завжди тяглися великі-недоїмки, що їх селяни не мали ніякої змоги ліквідувати. Вони користу­валися примітивним сільськогосподарським реманентом, в основному дерев'яним, плугом, сохою, ралом. Така «техніка» спричинялася до ще більшого зниження врожаїв.
Щоб якось зберегти свої господарства від повного розорення, селяни вдавалися до підробітків: рибалили, заготовляли гриби, лісові ягоди. Проте прибутки від цього вони одержували дуже незначні, бо продати можна було тільки в найближчому містечку Олевську, розташованому за 55 верст. Подолати ж таку відстань селяни могли лише за кілька днів — будь-яких упорядкованих шляхів до закинутого серед боліт і лісів Копища не існувало. Злидні й матеріальна скрута були постій­ними супутниками копищанців. Жили вони переважно в курних хатах, що їх буду­вали з обтесаних колод. Ні ззовні, ні зсередини така будівля не обмазувалася гли­ною і не білилася. Часто не було і стелі. Дим з печей йшов у помешкання. Увечері для освітлення застосовували «посвіт»: до нижнього кінця чотиригранної дерев'я­ної труби, що зводилася під дах, дротами прикріплювалася металева решітка, на якій палили скалки. В таких хатах важко дихалося, стіни і стелю вкривав товстий шар кіптяви, люди часто хворіли. Але властей це мало турбувало — справа медич­ного обслуговування повністю перебувала в руках знахарів і баб-шептух. Не було в селі і школи.
Страшних бідувань зазнали селяни Копища в раки першої світової війни. Відчу­валася нестача робочих рук, тягла, скоротилися посівні площі, голод і хвороби косили людей.
Звістку про Лютневу буржуазно-демократичну революцію 1917 року в село при­несли солдати, які поверталися з фронту. Всі чекали змін у житті, вимагали розпо­ділу земель, але Тимчасовий уряд не поспішав поліпшувати становище трудового народу.
З радістю зустріли селяни Копища перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. В січні 1918 року в селі встановлено Радянську владу, розпо­чалися соціалістичні перетворення. Однак у лютому 1918 року село окупували австро-німецькі війська, що хазяйнували в ньому до листопада. Вороги


Сучасна карта - Копище