Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Копище

Сторінка 2 з 5
нещадно грабували населення, вивозили народне добро до Німеччини. Після втечі окупантів село захопили петлюрівці. Навесні 1919 року Червона Армія визволила Копище. В селі Юровому, що було тоді волосним центром, створено волосний ревком, до складу якого увійшло троє жителів Копища. Але у серпні петлюрівці знову вдер­лися в село. Після їх вигнання наприкінці року відновив роботу ревком, зосере­дивши головну увагу на розподілі земель, але закінчити цього не встиг. 27 квітня 1920 року село захопили польські інтервенти. Остаточно Червона Армія визволила Копище у липні 1920 року.
Після закінчення громадянської війни додому повернулися Л. С. Скрит, Т. Т. Снігур та інші копищанці, які в лавах Червоної Армії відстоювали завою­вання Великого Жовтня. Добре обізнані з подіями в країні, вони роз'яснювали односельцям політику більшовицької партії та Радянського уряду, допомагали впроваджувати в життя ленінський Декрет про землю. 1920 року тут створено комнезам, наступного — обрано сільську Раду в складі 22 чоловік.
Активними борцями за нове життя були копищанські жінки. Так, у постійно діючих комісіях при сільраді їх працювало 4, у комнезамі — 3, у касі взаємодо­помоги — 3, у шкільній раді — 3, у правлінні кредитного товариства — 3. На з'їзд жінок Олевського району 1925 року від Копища поїхало 16 жінок.
1927 року в селі Копищі було організовано перше колективне господар­ство — ТСОЗ, що охопив спершу 12 господарств, а на початку 1928 року — вже 35. Товариство мало всього лише 8 коней, 4 плуги, 4 борони, 2 культиватори та сівалку. В перші місяці його існування держава надала кредити в розмірі 7690 крб. на будівництво господарчих приміщень, придбання робочої худоби, на закладення саду.
Здобувши справжню волю, пізнавши радість вільної праці, копищанці потягну­лися до знань і освіти. З 1921 року вперше в історії села почала діяти початкова чотирирічна трудова школа, де навчалося 48 учнів, а 1927 року — 79. Для лікві­дації неписьменності серед дорослого населення було відкрито гурток, перший випуск якого відбувся 28 квітня 1928 року.
В селі, де колись розвагою жителів були лише вечорниці, 1925 року відкрився клуб, а при ньому — бібліотека, що налічувала 331 книжку. 1928 року радіофіковано кілька будівель. Це стало справжнім святом. У хатах, де були встановлені радіоточки, щовечора збирався гурт людей, щоб послухати повідомлення про події в Радянській країні та за кордоном. У святкові дні в селі демонструвалися кіно­фільми.
Піднесенню політичної свідомості мешканців села значною мірою сприяло створення 1928 року партійного осередку. Очолив його колишній наймит С. Л. Приболовець, який у роки громадянської війни бив ворогів Радянської влади у лавах Червоної Армії, а повернувшись у рідне село, працював у комнезамі та сільраді. Всього 10 комуністів налічував сільський партосередок, але глибока віра у справед­ливість справи, яку вони відстоювали, надавала наснаги у громадській діяльності, сили в боротьбі з куркулями.
Люди вірили комуністам, переконувалися на ділі в перевагах колективної праці. 18 червня 1929 року 32 бідняцькі господарства об'єдналися в артіль «Нова зірка». Хоч матеріальна база артілі була слабкою, працювали дружно. В перший день збирання врожаю вийшли в поле всім колективом, охайно вдягнуті, як на радісне свято. 1934 року в колгоспі налічувалося вже 73 сім'ї. 1936 року копищанський колгосп включено до зони діяльності Олевської МТС. Крім виконання ріль­ничих робіт, машинно-тракторна станція допомагала в будівництві громадських приміщень, у поліпшенні землекористування.
Завдяки сумлінній праці колгоспників господарство «Нова зірка» дедалі міц­ніло. 1938 року хлібороби успішно справилися з комплексом сільськогосподарських робіт і на трудодень одержали по 1,7 кг зерна, 1,8 кг картоплі та по 60 копійок грішми. У селі виросло чимало сумлінних виробничників. Машиніст молотарки БДО-34 В. К. Шапорда 1939 року обмолотив урожай за 45 днів при плані 70. За високі трудові показники його відзначено премією МТС. Далеко за межами району стало відоме ім'я свинарки М. Шапорди, яка щороку одержувала від свино­матки по 16—17 ділових поросят. У 1939 році вона стала учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
Змінювався загальний вигляд села. Поступово зникали курні хати, а на їх місці виростали добротні будинки з електрикою, радіотрансляційними точками.


Сучасна карта - Копище