Сторінка 5 з 5
і навчається в Житомирському культосвітньому училищі, дочка Олена — у восьмому класі. Сім'я спорудила новий будинок на три кімнати. Має радіоприймач, телевізор. На роботу Петро Григорович їздить на власному мотоциклі. І це не поодинокий приклад. Заможно живуть тепер усі копищанці. Село повністю електрифіковане. Швидкими темпами ведеться житлове будівництво. Тільки за роки восьмої п'ятирічки тут зведено 43 добротні сучасні будинки, кожен з яких має по 2—3 кімнати, допоміжні приміщення, просторі подвір'я.
За післявоєнні роки поліпшилися зв'язки Копища з сусідніми селами та з районним центром. В селі з'явився телефон. Від Олевська до Копища прокладено бруківку, якою регулярно курсують автобуси.
Поліпшується медичне обслуговування. В селі є медпункт, пологовий будинок. Тут працюють два медпрацівники.
За роки Радянської влади в селі ліквідовано неписьменність. У середній школі, розміщеній у новому, типовому приміщенні, 25 учителів навчають 350 учнів. При школі є консультаційний пункт Олевської заочної середньої школи. По-новому організовується відпочинок і дозвілля копищанців. Після трудового дня вони поспішають до будинку культури із залом для глядачів на 200 місць. Тут можна послухати цікаву лекцію, подивитися кінофільм, концерт художньої самодіяльності. Люблять копищанці свій хор, що складається з 70 чоловік. Бібліотека має книжковий фонд 3 тис. примірників. Село, яке до Великого Жовтня живилося випадковими чутками, тепер повністю радіофіковане, сюди щодня доставляють півтори тисячі примірників газет і журналів.
Традицією стало проведення вечорів дружби із сусідніми білоруськими селами. Створено об'єднаний хор із числа співаків Копища, Глушкевичів, Милашевичів. Колективу присвоєно звання народного хору Білоруської PCP, на республіканському конкурсі-огляді художньої самодіяльності Білорусії нагороджено Золотою медаллю. Щороку в липні у Копищі відбувається зустріч трудівників трьох сіл. Передовикам колгоспного виробництва доручається запалити вогнище дружби. Підводяться підсумки виконання взятих трудових зобов'язань, потім відбувається великий концерт. Кращому колективу художньої самодіяльності вручається вимпел дружби.
Копищанці справжні господарі своєї долі. 35 чоловік обрано депутатами сільської Ради, серед яких 15 жінок, 11 чоловік — членами правління колгоспу. В постійно діючих комісіях працює близько 100 чоловік. Бюджет Ради на 1973 рік становить 39 964 крб., переважна більшість цієї суми буде використана на поліпшення охорони здоров'я, на піднесення культурно-освітньої роботи.
Господарське та культурне життя села спрямовує партійна організація, в складі якої 33 комуністи. їх вірними помічниками є 34 комсомольці.
Колоситься врожаями копищанська земля, полита кров'ю її жителів. Ніколи не в'януть квіти біля підніжжя пам'ятника 2887 жертвам, які віддали життя за прекрасне сьогодення.
У дружній радянській сім'ї знайшло своє щастя поліське село Копище, і його трудівники роблять усе, щоб завтрашній день був ще кращим, щоб внести свій вклад у будівництво комунізму.
Дивиться також інші населені пункти району: