Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Ушомир

Сторінка 1 з 9
Ушомир - село, центр сільської Ради, розташоване на берегах річки Ужа, притоки Прип’яті, за 20 км на південний захід від районного центру й за 8 км від однойменної залізничної станції. Дворів — 396. Населення — 1860 чоловік. Сіль­раді підпорядковані села Березневе, Заріччя, Ковбащина, Пугачівка, Рудня-Ушомирська, Садибне, Сантарка та Струмок.
Поблизу Ушомира виявлено поселення періоду неоліту. Перші відомості про населений пункт з’являються наприкінці XVII ст. Це вже було містечко Житомир­ського повіту Київського воєводства й належало магнату Немиричу. З 1683 по 1699 рр. тут розміщалися козаки С. Палія та З. Іскри, які розгромили поміщиць­кий маєток. Під їх впливом селяни перестали коритися панам, а багато посполитих повтікало від поміщика.
Після возз’єднання Правобережної України з Росією містечко в 1796 році стало волосним центром Житомирського повіту Волинської губернії. У 1798 році в ньому налічувалося 50 дворів і 530 чоловік. У центрі жили міщани, які займалися ремеслами й торгівлею, на околицях — селяни, основним заняттям яких було земле­робство та тваринництво. Наприкінці XVII та у XVIII ст. значного розвитку набуло ремісництво, зокрема ковальське, стельмашне, гончарне, а також виробництво по­ташу шляхом спалення деревини в навколишніх лісах. У цей час уже діяли неве­личкі промислові підприємства, зокрема рудня, де виплавляли залізо з болотної руди, дві винокурні, водяний млин. На них використовувалася праця кріпаків, яких жорстоко експлуатували. Робочий день тут не обмежувався часом, працю­вали від світанку до заходу сонця. Не кращим було становище селян, які напри­кінці XVIII — в першій половині XIX ст. відробляли на тиждень 3—4 дні панщини в маєтку поміщика, якому належало понад 4 тис. десятин землі, 200 голів худоби.
Незважаючи на те, що Ушомир був волосним центром до середини XIX ст., тут не існувало ні лікарні, ні школи.
Скасування кріпосного права мало що змінило економічне становище селян. Згідно з уставними грамотами 1861 року їм виділили на 189 ревізьких душ 40 деся­тин садибної й 1714 десятин польової землі надзвичайно низької якості. Община повинна була щороку (протягом 49 років) сплачувати за неї 894 крб. 71 коп. 1863 року суму платежів зменшили на 20 проц., але й її колишні кріпаки не могли виплатити. Лише після 1866 року, коли річний внесок зменшили до 439 крб. 27 коп., община одержала викупний акт. Більшість селян не мала тягла, щоб обробляти свої наділи. На 1866 рік з 54 сімей 50 були безкінними. Тому частина колишніх кріпаків здавала свою землю в оренду або зовсім продавала, а сама знову найма­лася до поміщицької економії, йшла на заробітки на лісорозробки. 1870 року на поміщика працювало, крім дворової прислуги, 50 наймитів, які доглядали рогату худобу, виконували різні роботи в полі. Під час сінокосу, збирання хлібів сезонні робітники за світловий день заробляли по 20 коп., наймити одержували в рік по 3 крб. та 6 пудів хліба. Шукаючи кращої долі, на початку XX ст. 11 селянських сімей переселилися в Самарську та інші губернії.
Після проведення столипінської реформи серед селян ще більше посилилося майнове розшарування. Біднота спродувала за безцінь свої наділи, завдяки чому розширялися володіння заможних селян.
Частина селян і міщан працюва­ла на підприємствах, які швидко ви­никали після скасування кріпацтва.
З 1870 по 1890 рік у містечку побу­довано два шкіряні, три смоляні, пивоварний та скляний заводи, сук­новальню. Розширено цегельню,


Сучасна карта - Ушомир