Сторінка 2 з 9
гончарний цех. У першому десятиріччі XX ст. побудовано три лісопильні заводи та паркетну фабрику, де працювало 68 робітників. Діяло також два водяні та паровий млини. Перед першою світовою війною в містечку налічувалося понад 100 робітників. Поряд з промисловістю розвивалося ремісництво. Наприкінці XIX ст. в Ушомирі було 15 кузень, 5 стельмашень.
З розвитком промисловості, ремесел, торгівлі зростало містечко, кількість його населення. Якщо в 1866 році в Ушомирі було 153 двори й 1731 чоловік, то в 1911 році відповідно — 336 дворів і 2480 чоловік. Однак медичне обслуговування населення перебувало на низькому рівні. Лише у 80-х роках XIX ст. почала діяти аптека. Сюди й зверталися по допомогу хворі. Аптекар не тільки продавав ліки, а й призначав їх на свій розсуд. 1898 року земство розпочало будівництво волосної лікарні на 10 ліжок й амбулаторії. Оскільки коштів виділялося дуже мало, відкриття їх затягнулося до 1902 року. В лікарні працювали один лікар та фельдшер.
Не кращим було становище з освітою. Першу школу тут відкрили 1870 року. В ній у 1888 році навчалося 45 учнів. Через два десятиріччя її перетворено на народне училище, де налічувалося два вчителі і 101 учень. Часто діти через нестатки залишали школу.
Перша світова війна, яка забрала на фронт основних годувальників сімей, ще більше погіршила життя трудового народу. Підвищилися ціни на продовольство, товари першої потреби. Коли Волинська губернія стала ареною боїв, містечко опинилося в прифронтовій зоні. Значну кількість населення мобілізовано на спорудження оборонних ліній. Незадоволення зростало з кожним днем.
Звістка про Лютневу революцію зародила у серцях трудящих надію на краще життя, але швидко вони переконалися, що Тимчасовий уряд не принесе ні миру, ні землі, ні хліба. 1 Травня в містечку відбулася демонстрація і мітинг, на якому виступали більшовицькі агітатори з Коростеня, закликали трудящих боротися за 8-годинний робочий день, підтримувати більшовицькі гасла, викривали антинародну політику Тимчасового уряду, сіоністів, які подвизались у містечку. Тоді ж на склозаводі та лісопильні робітники об’єдналися в профспілки. Під їх керівництвом на цих підприємствах встановлено робітничий контроль над виробництвом. Згодом в Ушомирі створено волосну раду профспілок. Коли на початку жовтня 1917 року в повіті почалася виборча кампанія до Установчих зборів, трудящі містечка бойкотували її. Волосній виборчій комісії навіть не вдалося скласти списків виборців.
Велику радість у робітників, селян викликала перемога Жовтневого збройного повстання в Петрограді. Вони одностайно схвалювали ленінські декрети про мир і землю, робили спроби втілити їх у життя.
На початку січня 1918 року в Ушомирі встановлено Радянську владу. Під керівництвом обраної Ради робітничих, селянських і солдатських депутатів було конфісковано поміщицьку економію, безземельним і малоземельним селянам виділили частину великої рогатої худоби, коней, сільськогосподарського реманенту, велася підготовка до розподілу землі. Наприкінці лютого містечко окупували кайзерівські війська. Разом з ними повернувся і власник економії. Почалася розправа над селянами, які брали участь у розподілі поміщицького майна. Після краху німецької окупації, наприкінці листопада містечко захопили петлюрівці. Але і їх на початку березня 1919 року було вигнано бійцями 1-ї Української радянської дивізії. З відновленням Радянської влади створено волосний та містечковий ревкоми, згодом — комітет бідноти.
Дивиться також інші населені пункти району: