Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Попільня

Сторінка 1 з 7
Попільня — селище міського типу, центр району, залізнична станція. Розташована за 75 км на південний схід від Житомира. Населення — 4,3 тис. чоловік.
Виникнення селища пов'язане з будівництвом дільниці Фастів — Козятин заліз­ничної магістралі Київ — Одеса, яке здійснювалося в 60-х роках XIX ст. Траса про­лягла поблизу с. Попільні. Споруджена тут станція дістала назву Попільня.
1900 року в невеликому пристанційному селищі налічувалося 18 дворів, де проживало 106 чоловік. Більшість з них була робітниками-залізничниками.
Станція Попільня обслуговувала переважно Андрушівський, Корнинський і Ходорківський цукрові заводи.
З початку XX ст. залізничники Попільні включилися в революційну боротьбу проти самодержавства. Жителі пристанційного селища раніше, ніж навколишніх сіл, дізнавалися про події, що відбувалися в Росії та за її межами. Вони підтриму­вали тісні зв'язки з залізничниками Києва, Фастова, Козятина. Революційно настроєні робітники та студенти Києва поширювали заборонену царським уря­дом літературу, революційні листівки та газети.
У роки першої світової імперіалістичної війни поширенню революційних на­строїв серед жителів Попільні сприяли антивоєнні виступи солдатів, які направля­лися через станцію на фронт. Лише 17 листопада 1915 року під час зупинки військо­вого ешелону з нього втекли 450 солдатів.
Ще більше зросли класова свідомість і політична активність залізничників Попільні після Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 року в Росії, Тут часто бували члени Ходорківської більшовицької організації (П. Д. Кабанник, М. Т. Ярош та інші) і вели агітаційну роботу. В червні жителі Попільні поділили між собою заготовлені лісопромисловцями в сусідньому лісі дрова, а в липні пере­шкодили відправленню із станції 120 вагонів з лісоматеріалами.
Звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції залізнич­ники Попільні зустріли з великою радістю. На приміщенні станції замайорів чер­воний прапор. У другій половині січня 1918 року 2-й гвардійський корпус Південно-Західного фронту, рухаючись залізницею на допомогу робітникам Києва, які повстали проти контрреволюційної Центральної ради, встановив у Попільні Ра­дянську владу.
Наприкінці лютого 1918 року Попільню окупували війська кайзерівської Німеччини. Через станцію рушили на захід ешелони з награбованим добром.
Для мобілізації сил на боротьбу з інтервентами та націоналістичною контр­революцією підпільні більшовицькі організації розгорнули серед трудящих широку політичну агітацію. В Попільню надходили листівки Київської більшовицької організації. В липні 1918 року робітники станції взяли участь у всеукраїнському страйку залізничників. У серпні, коли в Сквирському повіті розгорнувся масовий партизанський рух, його підтримали залізничники Попільні. З їх допомогою був перерваний телефонний і телеграфний зв'язок станції з Києвом. Передбачалося зруйнувати залізничну колію Попільня — Строків та Попільня — Бровки. Але здій­снити цей план не вдалося: щоб перешкодити діям червоних партизанів німецьке командування послало в Попільню роту солдатів.
Після краху німецької окупації в листопаді 1918 року Попільня деякий час перебувала в руках буржуазно-націоналістичної Директорії. На початку березня 1919 року 1-а Українська радянська дивізія, якою командував М. О. Щорс, визво­лила її від петлюрівських військ. Екіпаж таращанського бронепоїзда роззброїв ворожий бронепоїзд і захопив 3 гармати, 12 кулеметів, понад 200 снаря­дів, велику кількість гвинтівок, патронів та 22 полонених. Тоді ж у Попільні було виведено з ладу ще один петлюрівський бронепоїзд, який прибув сюди після серйоз­ного пошкодження на станції Бровки.
В Попільні відновилася Радянська влада. Територіально селище було підпо­рядковане Сквирському повітовому ревкому.
Скориставшись наступом денікінців на півдні України, недобиті війська Дирек­торії в серпні 1919 року розгорнули наступ на Київ. 24 серпня вони захопили Попільню. Але хазяйнували тут недовго. 15 вересня її визволила 58-а радян­ська дивізія під командуванням І. Ф. Федька, яка в складі Південної групи військ пробивалася з-під Одеси на північ у район Коростеня на з'єднання з військами 12-ї армії. Аж до грудня Попільня перебувала в районі бойових дій радянських військ проти петлюрівців та денікінців.


Сучасна карта - Попільня