Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Попільня

Сторінка 4 з 7
увійшли також комсомольці сіл Зубарів та Кожанки Фастівського району і с. Яхнів Велико-половецького району Київської області. Згодом комсомольські підпільні організації та групи виникли і в інших селах Попільнянського району.
В лютому 1942 року підпільники розібрали рейки на залізничній лінії між станціями Фастів — Унава й пустили під укіс ешелон, внаслідок чого 7 вагонів було знищено, а рух поїздів значно затримано. У березні планувалося
здійснити велику диверсію на станції Попільня: підірвати склад боєприпасів, нафтобазу та стрілочні переводи. Проте виконати це завдання не вдалося. Зрадник видав підпіль­ників. Поліція заарештувала 15 патріотів. Після жорстоких катувань усіх арештованих було страчено. Але розправа над підпільниками не залякала патріотів, їх справу продовжували комсомольці на чолі з В. Г. Жиляєвим.
У районі Попільні активно діяла також група організації «Київський робітник», якою керував підпільний Залізничний райком партії м. Києва. На залізничній лінії Фастів — Попільня підпільники кілька разів пускали під укіс ворожі ешелони.
Від німецько-фашистських окупантів Попільня визволена 10 листопада 1943 року в ході запеклих наступальних боїв. Проте гітлерівці не хотіли прими­ритися з втратою Києва. Незабаром вони перейшли в контрнаступ і знову захопили селище. В ті дні героїчний подвиг у боях за Попільню здійснив син російського народу командир вогневого взводу 1453-го самохідного артилерійського полку кому­ніст лейтенант П. І. Фомичов. Його підрозділ розгромив ворожу колону, знищивши 28 автомашин і 80 солдатів. Відбиваючи атаку ворожих танків у районі залізничної станції, П. І. Фомичов підпустив на близьку відстань 2 ворожі танки і особисто підпалив їх. У бою відважний командир був смертельно поранений. Указом Пре­зидії Верховної Ради Союзу PCP від 9 лютого 1944 року йому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Здійснюючи Житомирсько-Бердичівську наступальну операцію, війська 1-го Українського фронту 26 грудня 1943 року визволили Попільню остаточно. У її визволенні безпосередню участь брали частини 38-ї армії (командуючий генерал-полковник К. С. Москаленко) та 1-ї гвардійської танкової армії (командуючий генерал-лейтенант М. Ю. Катуков). Особливо відзначилася в боях 1-а гвардійська танкова бригада 8-го гвардійського механізованого корпусу полковника В. М. Горєлова. Член Військової Ради 1-ї гвардійської танкової армії генерал M. К. Попель писав: «Світало. Дорога на Попільню являла собою картину недавнього бою. Об­горілі громади німецьких танків, автомашин, кинуті гармати, ящики з нерозстріляними снарядами, набиті патронами металеві кулеметні стрічки. І скрізь — біля машин, танків, гармат — сіро-зелені шинелі фашистських солдатів. У Попільні сліди такого ж розгрому. Але тут менше танків і більше легкових автомашин».
Близько 300 радянських бійців різних національностей віддали своє життя, захищаючи і визволяючи Попільню від гітлерівських окупантів. Свій вклад у роз­гром фашистської Німеччини внесли воїни-попільнянці. 119 чоловік відзначено уря­довими нагородами. В боях під Сталінградом та під час визволення Прибалтики відзначився І. І. Нікулін. Його нагороджено орденом Червоного Прапора, трьома орденами Червоної Зірки та багатьма медалями. Під Ленінградом та на Курській дузі воював М. Г. Кабанов. Учасником оборони Заполяр'я був С. П. Різниченко. Десятки попільнянців боролися за світле майбутнє Польщі й Чехословаччини. 186 жителів Попільні не повернулися до рідних осель з фронтових доріг. 1967 року в центрі селища на їх честь споруджено обеліск вічної Слави.
Попільнянці свято бережуть пам'ять про тих, хто в грізні роки Великої Вітчизняної війни поліг за Батьківщину. Неподалік селища на могилі загиблих воїнів встановлено гранітний обеліск Слави, на якому викарбувано слова: «Бе­зумству смілих співаєм славу. Воїнам 94 прикордонного загону, полеглим 14 липня 1941 року в бою за Радянську Батьківщину».
Ще гриміла на Заході канонада, а трудящі Попільні, переборюючи величезні труднощі, розпочали загоювати рани війни. В перші ж дні після визволення відно­вили діяльність районні організації. В своїй роботі райком партії та райвиконком спиралися на комсомольців та безпартійний актив. Зусилля попільнянців спрямо­вувалися на відбудову народного господарства і допомогу фронтові.
Через тиждень після вигнання ворога з Попільні інженерні частини наступаючих радянських військ за активною допомогою трудящих селища


Сучасна карта - Попільня