Сторінка 2 з 7
Навесні 1920 року на Країну Рад напала буржуазно-поміщицька Польща. 27 квітня Попільня опинилася в руках польських окупантів.
Комуністична партія і Радянський уряд вжили рішучих заходів для розгрому польських інтервентів. 5 червня 1920 року Перша Кінна армія прорвала фронт у районі Попільня — Козятин, вийшла в тил 3-ї польської армії і почала наступ на Житомир. Опівдні 6 червня частини 14-ї кавалерійської дивізії під
командуванням О. Я. Пархоменка, розгромивши близько двох рот ворога, визволили станцію Попільня. Бронепоїзд «Генерал Довбор-Мусницький», який стояв там, встиг відійти до Козятина. Проте втекти йому не вдалося, бо кавалеристи 4-ї дивізії, оволодівши станцією Вчорайше, розібрали залізничну колію. Після короткого бою команда бронепоїзда (4 офіцери і 100 солдатів) змушена була здатися. Червоноармійці захопили 4 гармати, 16 кулеметів, вагони з боєприпасами, борошном, цукром.
Трудящі Попільні приступили до мирного соціалістичного будівництва. На той час у селищі налічувалося 30 будинків і проживало близько 300 чоловік населення. Під керівництвом Сквирського повітового ревкому залізничники налагоджували роботу залізничної станції, якій в ході бойових дій було завдано великої шкоди. Більш швидкими темпами Попільня почала розвиватися з 1923 року, коли вона стала районним центром. За короткий час у селищі було зведено чимало адміністративних будинків. Велося також велике житлове будівництво. В 1923—1925 рр. з'явилися нові вулиці: Радянська, Пролетарська, Богдана Хмельницького.
В період відбудови народного господарства Попільня як адміністративний центр району відіграла значну роль. Районні партійні та радянські органи надавали допомогу активу сіл у створенні і зміцненні комітетів незаможних селян, налагодженні роботи клубів, бібліотек, сельбудів.
Коли в 1927 році Комуністична партія проголосила курс на колективізацію сільського господарства, комуністи райцентру, яких тоді налічувалося 24 чоловіки, взяли активну участь у створенні колгоспів. Районні організації допомагали колгоспам кадрами керівних працівників. Значну роль у переході селян району до колективного господарювання відіграла Попільнянська МТС, організована на початку 1931 року.
2—3 липня 1931 року в Попільні відбулася перша районна партійна конференція, на якій обговорювалися підсумки господарської роботи району в третьому році першої п'ятирічки. Делегати надіслали вітальну телеграму ЦК КП(б)У, в якій доповідали, зокрема, що в районі колективізовано 72 проц. селянських господарств.
Райком партії і райвиконком приділяли багато уваги роботі з кадрами. До 1935 року в райцентрі на різних курсах удосконалили свою кваліфікацію близько тисячі бригадирів, завідуючих фермами, рахівників. 1936 року організовано районні місячні курси для голів колгоспів.
Активним пропагандистом політики Комуністичної партії стала районна газета «Прапор колгоспника», що виходила з січня 1932 року. На її сторінках висвітлювалося багатогранне життя трудящих Попільні та району. Велика увага приділялася комуністичному вихованню підростаючого покоління. Щомісяця в газеті під рубрикою «Молодий комунар» вміщувалися статті про роботу комсомольських організацій.
З кожним роком зростала організуюча роль комуністів Попільні в соціалістичних перетвореннях. 1937 року в райцентрі працювало 7 первинних парторганізацій, які об'єднували 59 комуністів. З метою піднесення ідейно-теоретичного рівня активу було утворено гуртки вивчення основ марксизму-ленінізму та історії ВКП(б). 1934 року при райкомі партії розпочала роботу радіоаудиторія Всесоюзного заочного інституту масової політичної освіти.
Під керівництвом партійних організацій у Попільні і районі широко розгорнулося соціалістичне змагання — стахановський рух. Ініціаторами його виступили механізатори Попільнянської МТС. 1935 року стахановським рухом було охоплено 150 попільнянців. Вони виконували планові завдання на 150—200 проц. Зразки самовідданої праці показували шофери Й. Д. Лановець і В. С. Слобідська. В 1936 році на вивезенні цукрових буряків вони за зміну виробляли по 200 — 250 тонно-кілометрів. Наступного року тракторна бригада, очолювана Т. А. Руденком, виробила на кожний трактор по 730 га умовної оранки і заощадила 5446 кг пального, а бригада П. Н. Дідика — відповідно 727 га і 4865 кг. За прикладові П. М. Ангеліної 1937 року в
Дивиться також інші населені пункти району: