Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Місцевість сучасного селища заселена здавна. На околиці Лугинів виявлено залишки поселення доби раннього неоліту (V тисячоліття до н. ери).
Вперше Лугини згадуються в актовому документі за 1606 рік. 1628 року в містечку, яке входило до Овруцького повіту Київського воєводства, налічувалося 56 дворів.
Населення Лугин зазнавало жорстокої експлуатації. Крім 4—5 днів панщини на тиждень, селяни відбували ряд інших повинностей. їх праця використовувалася на ремонті шляхів, на лісорозробках та на підприємствах вотчинної промисловості. Феодальний визиск посилювався національним та релігійним гнітом. На становищі населення негативно відбивалася й гостра міжусобна боротьба між братами Немиричами, які володіли Лугинами і навколишніми селами.
Жителі Лугин не раз виступали проти гнобителів. Однією з форм протесту були масові втечі. Так, лише в 1649 році містечко і сусідні села залишили 275 селян. Більшість з них приєдналася до повстанського війська, яке під проводом Богдана Хмельницького боролося з польською шляхтою. 1651 року із Лугин втекло ще 169 селян. У 1654 році пустували 123 хати.
1793 року Лугини разом з іншими населеними пунктами Правобережної України були возз'єднані з Лівобережжям у складі Росії. Це сприяло економічному розвитку містечка. Тут у 1798 році діяли 5 винокурень, дерев'яний млин. Два рази на рік відбувалися ярмарки. В Лугинах налічувалося 112 дворів, а населення зросло до 465 чоловік.
Становище селян залишалося важким. Класові симпатії царського уряду були на боці українських і польських панів, що мали багаті маєтки і жорстоко експлуатували селян. Лугини належали поміщику, який володів 7988 десятинами землі.
Після реформи 1861 року кращі землі, як і раніше, залишилися у поміщика, гірші — віддано за викуп селянам.
Наявність вільної робочої сили, прагнення піднести прибутковість своїх маєтків спонукали поміщиків розвивати промислове виробництво. Наприкінці XIX ст. в Лугинах діяли шкіряний завод, заснований на початку 60-х років, кілька винокурень. Крім них, тут працювали підприємство по переробці смоли, олійня, круподерня та водяний млин. Розвивалося чавуноливарне виробництво, що базувалося на місцевих родовищах руди. Підприємства були невеликі, майже всі роботи на них виконувалися вручну. Ніхто не турбувався про охорону праці. Робітники одержували низьку заробітну плату.
Дальший розвиток промислового виробництва супроводжувався зростанням торгівлі. В другій половині XIX ст. у Лугинах проводилося на рік три ярмарки та кожного місяця базари. На них продавали хліб, лляне полотно, мед, промислові вироби та інші товари. Особливе місце посідала торгівля хлібом. Лугини були своєрідним перевалочним пунктом хліба з хліборобського півдня на Полісся.
Наприкінці XIX ст. Лугини стали волосним центром Овруцького повіту. На той час тут налічувалося 377 дворів і проживало 1953 чоловіка населення.
Містечко мало вбогий вигляд. Приземкуваті, перекошені селянські хати утворювали криві, пориті вибоїнами вулиці. Виділялися лише будинки судового слідчого, волосного правління та ще кілька адміністративних будівель.
У Лугинах 1904 року населення становило 4 тис. чоловік. Працювала дільнична лікарня, яка обслуговувала Лугинську, Великофоснянську і Білокоровицьку волості.
Освітній рівень трудящих був низьким. У двокласному сільському училищі, відкритому 1871 року, навчалося 186 дітей. Втроє більше дітей шкільного віку залишалося поза школою « Навчали учнів два вчителі. Більшість часу відводилося на зазубрювання «закону божого», який викладав піп.
Трудящі Лугин брали активну участь у революційній боротьбі. Велику організованість і високу класову свідомість продемонстрували лугинці в 1917 році під час святкування 1 Травня. На багатьох будинках з'явилися червоні прапори та транспаранти «Хай живе Перше травня!», «Геть війну!», «Ми з вами, робітники Росії!». Відбувся багатолюдний мітинг, на який прийшли
Лугини
Сторінка 1 з 7
Лугини — селище міського типу (з 1967 року), центр району. Розташовані ш на правому березі річки Жерева (басейн Прип'яті), за 109 км на північ від обласного центру та за 5 км від однойменної залізничної станції. Населення — 3,9 тис. чоловік. Селищній Раді підпорядковані села Глухова, Крупчатка, Лугинки. Вперше Лугини згадуються в актовому документі за 1606 рік. 1628 року в містечку, яке входило до Овруцького повіту Київського воєводства, налічувалося 56 дворів.
Населення Лугин зазнавало жорстокої експлуатації. Крім 4—5 днів панщини на тиждень, селяни відбували ряд інших повинностей. їх праця використовувалася на ремонті шляхів, на лісорозробках та на підприємствах вотчинної промисловості. Феодальний визиск посилювався національним та релігійним гнітом. На становищі населення негативно відбивалася й гостра міжусобна боротьба між братами Немиричами, які володіли Лугинами і навколишніми селами.
Жителі Лугин не раз виступали проти гнобителів. Однією з форм протесту були масові втечі. Так, лише в 1649 році містечко і сусідні села залишили 275 селян. Більшість з них приєдналася до повстанського війська, яке під проводом Богдана Хмельницького боролося з польською шляхтою. 1651 року із Лугин втекло ще 169 селян. У 1654 році пустували 123 хати.
1793 року Лугини разом з іншими населеними пунктами Правобережної України були возз'єднані з Лівобережжям у складі Росії. Це сприяло економічному розвитку містечка. Тут у 1798 році діяли 5 винокурень, дерев'яний млин. Два рази на рік відбувалися ярмарки. В Лугинах налічувалося 112 дворів, а населення зросло до 465 чоловік.
Становище селян залишалося важким. Класові симпатії царського уряду були на боці українських і польських панів, що мали багаті маєтки і жорстоко експлуатували селян. Лугини належали поміщику, який володів 7988 десятинами землі.
Після реформи 1861 року кращі землі, як і раніше, залишилися у поміщика, гірші — віддано за викуп селянам.
Наявність вільної робочої сили, прагнення піднести прибутковість своїх маєтків спонукали поміщиків розвивати промислове виробництво. Наприкінці XIX ст. в Лугинах діяли шкіряний завод, заснований на початку 60-х років, кілька винокурень. Крім них, тут працювали підприємство по переробці смоли, олійня, круподерня та водяний млин. Розвивалося чавуноливарне виробництво, що базувалося на місцевих родовищах руди. Підприємства були невеликі, майже всі роботи на них виконувалися вручну. Ніхто не турбувався про охорону праці. Робітники одержували низьку заробітну плату.
Дальший розвиток промислового виробництва супроводжувався зростанням торгівлі. В другій половині XIX ст. у Лугинах проводилося на рік три ярмарки та кожного місяця базари. На них продавали хліб, лляне полотно, мед, промислові вироби та інші товари. Особливе місце посідала торгівля хлібом. Лугини були своєрідним перевалочним пунктом хліба з хліборобського півдня на Полісся.
Наприкінці XIX ст. Лугини стали волосним центром Овруцького повіту. На той час тут налічувалося 377 дворів і проживало 1953 чоловіка населення.
Містечко мало вбогий вигляд. Приземкуваті, перекошені селянські хати утворювали криві, пориті вибоїнами вулиці. Виділялися лише будинки судового слідчого, волосного правління та ще кілька адміністративних будівель.
У Лугинах 1904 року населення становило 4 тис. чоловік. Працювала дільнична лікарня, яка обслуговувала Лугинську, Великофоснянську і Білокоровицьку волості.
Освітній рівень трудящих був низьким. У двокласному сільському училищі, відкритому 1871 року, навчалося 186 дітей. Втроє більше дітей шкільного віку залишалося поза школою « Навчали учнів два вчителі. Більшість часу відводилося на зазубрювання «закону божого», який викладав піп.
Трудящі Лугин брали активну участь у революційній боротьбі. Велику організованість і високу класову свідомість продемонстрували лугинці в 1917 році під час святкування 1 Травня. На багатьох будинках з'явилися червоні прапори та транспаранти «Хай живе Перше травня!», «Геть війну!», «Ми з вами, робітники Росії!». Відбувся багатолюдний мітинг, на який прийшли
Дивиться також інші населені пункти району:
- Червона Волока
- Топільня
- Степанівка
- Старосілля
- Путиловичі
- Повч
- Остапи
- Літки
- Липники
- Кремне
- Красностав
- Калинівка
- Жеревці
- Великий Дивлин
- Будо-Літки
- Бовсуни