Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Після розгрому бандитизму в центрі уваги комуністів та активістів містечка залишалися питання сільськогосподарського виробництва. Вживалися заходи щодо ізоляції куркулів, організовувалася допомога бідняцьким та середняцьким господарствам.
Високу політичну свідомість й інтернаціоналізм проявили трудящі Лугин під час надання допомоги голодуючим Поволжя. З ініціативи комуністів і комсомольців у селах волості було проведено збір хліба. За 10 днів на зсипний пункт поступило понад 200 пудів хліба.
З 1923 року Лугини стали районним центром. Незабаром тут відбувся перший районний з'їзд Рад, який обрав місцеві органи влади. Учасники з'їзду надіслали В. І. Леніну вітальну телеграму. Тоді ж оформилася районна партійна організація, яка очолила боротьбу трудящих району за здійснення планів соціалістичного будівництва.
1 лютого 1923 року в Лугинах створено сільськогосподарську артіль, до якої ввійшло 12 родин. З 1924 року артіль називалася «Червона гірка». Друга сільгоспартіль «Незаможник» виникла 1 березня 1923 року. Артілі одержали від держави кредити на придбання худоби, реманенту тощо.
1925 року в Лугинах створено сільський партійний осередок у складі 14 комуністів. Секретарем його обрали голову сільської Ради С. Ф. Драбинястого. Діяльність партійного осередку була багатогранною — впровадження соціалістичних засад у сільськогосподарське виробництво, ліквідація неписьменності, організація культурно-масової роботи.
В 1929 році розпочалася суцільна колективізація. На базі сільгоспартілей в Лугинах організувалися два колгоспи — ім. Г. М. Димитрова та ім. Й. В. Сталіна. Перший об'єднував 115 дворів (456 чоловік) і мав 400 га землі; другий — 120 господарств (480 чоловік) і — 500 га землі.
Спираючись на підтримку держави, луганські колгоспи поступово зміцнювали свою економіку. Особливо велике значення в організаційному і господарському зміцненні їх відіграла МТС, створена в Лугинах 1932 року.
В роки довоєнних п'ятирічок серед луганських хліборобів широкого розмаху набули ударництво і стахановський рух. Однією з перших ударниць стала ланкова-льонарка М. Д. Бовсунівська. Вона користувалася великою повагою серед населення. У 1940 році трудящі Лугинського району обрали її депутатом Верховної Ради СРСР. Далеко за межами району були відомі імена ланкових-льонарок Я. М. Яковенко та М. Л. Самчук. За вирощення високих урожаїв льону в 1939 році вони стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Їх відзначили пам'ятними медалями виставки.
Водночас з розвитком економіки поліпшувалося і медичне обслуговування населення. 1940 року в районній лікарні на 50 ліжок працювало 19 медпрацівників, у т. ч. 6 лікарів.
Зріс загальноосвітній та культурний рівень трудящих. У Лугинах повністю було ліквідовано неписьменність, здійснено закон про загальну початкову освіту. Тут діяли середня школа, районний будинок культури, бібліотека. Далеко за межами області славився луганський чоловічий хор. До його репертуару входило чимало пісень, складених у районі. 1939 року хор виступав на Всесоюзній сільськогосподарській виставці у Москві. Пісні у його виконанні були записані на грампластинки і розповсюджені по всій країні.
Розбійницький напад фашистської Німеччини на Радянський Союз перервав мирну творчу працю жителів Лугин. У перші ж дні війни понад 500 луганців стали на захист рідної Батьківщини. З наближенням фронту почали формуватися підпільні групи. Для керівництва ними було створено підпільний райком партії, який очолив П. Й. Нагорний. Тоді ж створено підпільний райком ЛКСМУ на чолі :з Г. Ф. Бичківським.
9 серпня 1941 року після запеклого бою гітлерівці вдерлися в Лугини. Почалися чорні дні німецько-фашистської окупації.
Першою боротьбу проти окупантів розпочала партійно-комсомольська група під керівництвом А. А. Жука, до складу якої входили комуніст М. А. Пейчадзе,
Лугини
Сторінка 3 з 7
Якось банда Тютюнника намагалася переправитися через річку Уж. Підступи на міст прикривала група червоноармійців. Стримати натиск бандитів не вистачало сил. Щоб зірвати переправу, комсомолець К. Г. Бовсунівський (народився в с. Бовсунах) обв'язався гранатами і пішов на міст. Вороги кинулися до нього. Пролунав вибух. У річку полетіли трупи бандитів й уламки моста. Ціною свого життя сміливець зірвав плани бандитів. Високу політичну свідомість й інтернаціоналізм проявили трудящі Лугин під час надання допомоги голодуючим Поволжя. З ініціативи комуністів і комсомольців у селах волості було проведено збір хліба. За 10 днів на зсипний пункт поступило понад 200 пудів хліба.
З 1923 року Лугини стали районним центром. Незабаром тут відбувся перший районний з'їзд Рад, який обрав місцеві органи влади. Учасники з'їзду надіслали В. І. Леніну вітальну телеграму. Тоді ж оформилася районна партійна організація, яка очолила боротьбу трудящих району за здійснення планів соціалістичного будівництва.
1 лютого 1923 року в Лугинах створено сільськогосподарську артіль, до якої ввійшло 12 родин. З 1924 року артіль називалася «Червона гірка». Друга сільгоспартіль «Незаможник» виникла 1 березня 1923 року. Артілі одержали від держави кредити на придбання худоби, реманенту тощо.
1925 року в Лугинах створено сільський партійний осередок у складі 14 комуністів. Секретарем його обрали голову сільської Ради С. Ф. Драбинястого. Діяльність партійного осередку була багатогранною — впровадження соціалістичних засад у сільськогосподарське виробництво, ліквідація неписьменності, організація культурно-масової роботи.
В 1929 році розпочалася суцільна колективізація. На базі сільгоспартілей в Лугинах організувалися два колгоспи — ім. Г. М. Димитрова та ім. Й. В. Сталіна. Перший об'єднував 115 дворів (456 чоловік) і мав 400 га землі; другий — 120 господарств (480 чоловік) і — 500 га землі.
Спираючись на підтримку держави, луганські колгоспи поступово зміцнювали свою економіку. Особливо велике значення в організаційному і господарському зміцненні їх відіграла МТС, створена в Лугинах 1932 року.
В роки довоєнних п'ятирічок серед луганських хліборобів широкого розмаху набули ударництво і стахановський рух. Однією з перших ударниць стала ланкова-льонарка М. Д. Бовсунівська. Вона користувалася великою повагою серед населення. У 1940 році трудящі Лугинського району обрали її депутатом Верховної Ради СРСР. Далеко за межами району були відомі імена ланкових-льонарок Я. М. Яковенко та М. Л. Самчук. За вирощення високих урожаїв льону в 1939 році вони стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Їх відзначили пам'ятними медалями виставки.
Водночас з розвитком економіки поліпшувалося і медичне обслуговування населення. 1940 року в районній лікарні на 50 ліжок працювало 19 медпрацівників, у т. ч. 6 лікарів.
Зріс загальноосвітній та культурний рівень трудящих. У Лугинах повністю було ліквідовано неписьменність, здійснено закон про загальну початкову освіту. Тут діяли середня школа, районний будинок культури, бібліотека. Далеко за межами області славився луганський чоловічий хор. До його репертуару входило чимало пісень, складених у районі. 1939 року хор виступав на Всесоюзній сільськогосподарській виставці у Москві. Пісні у його виконанні були записані на грампластинки і розповсюджені по всій країні.
Розбійницький напад фашистської Німеччини на Радянський Союз перервав мирну творчу працю жителів Лугин. У перші ж дні війни понад 500 луганців стали на захист рідної Батьківщини. З наближенням фронту почали формуватися підпільні групи. Для керівництва ними було створено підпільний райком партії, який очолив П. Й. Нагорний. Тоді ж створено підпільний райком ЛКСМУ на чолі :з Г. Ф. Бичківським.
9 серпня 1941 року після запеклого бою гітлерівці вдерлися в Лугини. Почалися чорні дні німецько-фашистської окупації.
Першою боротьбу проти окупантів розпочала партійно-комсомольська група під керівництвом А. А. Жука, до складу якої входили комуніст М. А. Пейчадзе,
Дивиться також інші населені пункти району:
- Червона Волока
- Топільня
- Степанівка
- Старосілля
- Путиловичі
- Повч
- Остапи
- Літки
- Липники
- Кремне
- Красностав
- Калинівка
- Жеревці
- Великий Дивлин
- Будо-Літки
- Бовсуни