Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Дзержинськ

Сторінка 1 з 9
Дзержинськ (до 1933 року – Романів) – селище міського типу, центр району. Розташований за 78 км на південний захід від Житомира, по обидва боки річки Лісної (притока Тетерева). До найближчої залізничної станції Разіне 11 км. Населення – 7,9 тис. чоловік.
Територія сучасного Дзержинська і прилеглих сіл ще в глибоку давнину була заселена слов’янським плем'ям древлян. Уперше Романів згадується в люстрації за 1471 рік. У той час тут було «двадцать и семь данъниковъ, што дани дають дванадесять колодъ меду; а иные люди новые; а и тые дают коли ся медъ родить ...; а тые вси люди подьмщину дають».
На початку XVI ст. в Романові налічува­лося 18 дворів данників і тяглових та два слу­ги. 1505 року литовський князь Олександр подарував це село намісникові Житомирського повіту Дмитру Олександровичу. Селяни стали кріпаками цього пана, відбували панщину стільки днів, скільки вимагав землевласник, і сплачували йому грошову і натуральну ренти «сорок ведер меду пресного, а двадцать лисиц».
З другої половини XVI ст. Романів нале­жав Острозьким і був приписаний до їхнього Чуднівського замку. Вони жорстоко експлуату­вали трудящі маси. Особливо посилився соціальний і національний гніт після Люблінської унії (1569 рік), коли волинські землі стали підвладними польським магнатам.
Жорстока експлуатація спричинювала активні виступи селян проти феодалів. Найбільш яскраво вони виявилися під час визвольної війни українського народу 1648–1654 рр. Тоді у Романові побували загони Максима Кривоноса, проходили повстанське військо та його частини. Багато жителів приєдналося до повстанців. Але 1651 року шляхетські війська знову захопили Романів і вчинили жорстоку розправу над його жителями. За Андрусівським перемир'ям 1667 року Романів залишився в складі Польщі. Після возз'єднання Правобережної України з Лівобережною у складі Російської держави (1793 рік) він помітно зростає. 1798 року тут налічува­лося 656 жителів. Працювали дві винокурні, п'ять млинів і цегельний завод. Було споруджено кілька цегляних будинків. У жовтні 1817 року Романів віднесено до розряду містечок і запроваджено ярмаркові дні.
Селяни-кріпаки будували для панів палаци, споруджували ставки з штучними островами й парки, житлові будинки для слуг та виробничі приміщення. Наближе­ний до царського двору сенатор Іллінський вирішив створити тут «новий Рим». Для реконструйованого палацу були придбані оригінали картин Ван-Дейка, Тіціана, Рембрандта та інших майстрів пензля. Павло І подарував Іллінському меблі і речі Катерини II, колекцію старовинної зброї тощо. Особиста бібліотека Іллінського налі­чувала 4200 книжок. У внутрішньому оздобленні палацу, яке виконувалося за про­ектом архітектора Мерка, брали участь талановиті митці з місцевих селян-кріпаків. В документах згадуються прізвища Іванова, Корчевського, І. та С. (батька й сина) Інглятовських. Художника С. І. Інглятовського добре знали в багатьох містах Росії, йому надсилали замовлення з Москви, Києва, Варшави, Вітебська, Вільно й Житомира. С. І. Інглятовський вчився майстерності декоратора і різьб’яра в Римі, побував у Відні. Він був знайомий з творчістю А. Міцкевича і Т. Шевченка, бюст якого виконав з білого мармуру. Родич і учень Інглятовського Ф. В. Туровський подарував цей бюст у 1950 році районному музею, де він нині зберігається.
Іллінський влаштував у себе театр і створив два оркестри, в яких брало участь 100 музикантів і 30 співаків – переважно місцеві кріпаки. Прима-балерина й чудова співачка Романі теж була кріпачкою.
Готувала майстрів мистецьких ремесел для обслуговування панівних верств і романівська школа глухонімих (заснована 1850 року) – перша такого роду школа в Росії. Загальноосвітньої школи в Романові не було.
Пригноблення селян у Романові набуло особливо тяжких форм. Спочатку вони працювали на пана два дні на тиждень, згодом – три й більше. В 30–40 рр. XIX ст. частину маєтку орендував посесор Горновський, який розоряв селян дотла. Майже цілий тиждень працювали вони з родинами, а в суботу виявлялось, що невідроблених днів у кожного ще багато. Побоюючись виступів селян, граф Іллінський у своєму маєтку завжди тримав на постої солдатів.
Регламентація панщини інвентарною реформою 1847–1848 рр. не змінила ста­новища селян. Норми селянського землекористування залишалися попередніми. Тяглові селяни, які користувалися 9 моргами землі, змушені були відробляти панові щотижня три дні з власною худобою й реманентом.


Сучасна карта - Дзержинськ