Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Дзержинськ

Сторінка 3 з 9
робітниками в страйковій боротьбі 1906 року, а трьох з них звільнили з роботи. Під час придушен­ня селянських виступів було вбито їхніх ватажків О. М. Атаманчука і Г. В. Волощука, а В. Ф. Васленого вислано за межі волості. Селяни так і не добилися виділення їм додатково землі та відокремлення від панської, яка клинами врізалась в їхні наділи.
Столипінська аграрна політика посилила процес зубожіння мас. Так, у 1912 році 24 двори були зовсім безземельні, а решта мала по 2–3 десятини. Зате верхівка села зосередила в своїх руках по 15–50 десятин. Основні земельні фонди й лісні масиви належали Отецькому. Лише в Романові він володів 13760 десятинами. На 1164 селян­ські господарства припадало всього 116 плугів, 150 борін і 85 возів. Рік у рік зни­жувалася врожайність. Через відсутність кормів і пасовиськ зменшувалося пого­лів’я свиней і овець.
Розорені й зубожілі селяни йшли працювати на скляний, винокурний, шкіряні та лісопильні заводи. Масового характеру набуло кустарне виробництво (обробка дерева, ткацтво, шевство, кравецтво тощо). Ті, хто мав коней, займалися візнику­ванням, доставляли ліс, різні лісоматеріали, вугілля на залізничну станцію і в різні підприємства містечка.
На всіх дрібних підприємствах Романова, крім склозаводу, було зайнято 120 чоловік. Усі робітники поділялися тут на річних, строкових, поденних та від­рядних. Працювали вони по 12–14 годин щодоби, одержуючи 30 коп. за день.
Тяжко жилося людям праці. Доводилося підробляти на прожиття. Одні ходили на лісорозробки, інші працювали вантажниками на залізниці, а дехто зовсім покидав містечко й шукав заробітків десь на стороні.
Дореволюційний Романів був глухим населеним пунктом Волині. Стояв він за 60 верст від губернського і за 65 від повітового центрів. Земська поштова станція з чотирьох перекладних коней обслуговувала пасажирів на відстані лише 22 верств.
В містечку працював тільки фельдшерський пункт. Більшість людей зверталася по допомогу до баб-шептух. На низькому рівні лишалися освіта й культура. 1881 року відкрилося однокласне народне училище, де вчилися діти переважно заможних батьків, у 1913 році створили двокласне сільське. Згодом з’явилися книжкові крамнички, але не було жодної бібліотеки чи якоїсь читальні. Газети й журнали надходили тіль­ки на адресу панського двору й священика.
Під час першої світової імперіалістичної війни в Романові, що став прифрон­товим містечком, скупчилося чимало біженців, внаслідок чого швидко зріс попит на продукти харчування і предмети першої потреби, підвищились ціни на них. Почала падати реальна заробітна плата. До того ж, селян змушували віддавати значну кількість продовольства інтендантствам, розташованих у містечку частин армії.
Особливо гостро відчули тягар війни жінки, зокрема робітниці склозаводу. Жили вони разом з дітьми в бараках і працювали по 12 годин на добу. Замінивши чоловіків, що пішли на фронт, жінки носили ящики зі склом і виконували іншу важку роботу.
В 1915 році знову почалися масові виступи селян проти Отецького. Ця боротьба посилилася внаслідок Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 року. Селяни, озброївшись кілками й сокирами, рушили до панського лісу, розігнали лісову сторожу.
Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції, про яку дізналися тру­дящі містечка, піднесла їх бойовий дух. Почався розподіл земель. 9 січня 1918 року в Романові, як і в усьому Новоград-Волинському повіті, була встановлена Радян­ська влада. Але протрималася вона недовго. В лютому 1918 року Волинь окупували кайзерівці. На боротьбу проти загарбників піднявся весь народ. У ній взяли участь і романівці. Робітники склозаводу створили партизанський загін на чолі з М. О. Холодницьким, який діяв проти окупантів у районі села Голубина. Пізніше цей загін влився до Таращанського полку В. Н. Боженка.
В квітні 1919 року Радянську владу в містечку було поновлено. Тоді ж створено ревком, який очолив комуніст В. І. Бородкін. Комітет розгорнув велику роботу, втілюючи в життя ленінські декрети, зміцнюючи владу робітників і селян. За по­становою повітового земельного відділу 45 десятин землі колишньої власниці маєтку Отецької передано радгоспу, решту поділено між селянами. На підприємствах вста­новлено 8-годинний робочий


Сучасна карта - Дзержинськ