Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Дзержинськ

Молдавського партизанського з’єднання, в бригаду Ю. О. Старченка. В червні 1943 року через район проходило партизанське з’єднання О. Ф. Федорова. Скориставшись цим, багато жителів селища приєдналися до лав народних месників. Партизани завдали нищівного удару по ворожих
комунікаціях. В листо­паді 1943 року між станціями Разіне й Печанівка вони замінували залізницю і пус­тили під укіс військовий ешелон з технікою та солдатами, а в Дзержинську роззброї­ли всю поліцію.
3 січня 1944 року доблесні воїни 322-ї стрілецької дивізії 60-ї армії 1-го Україн­ського фронту під командуванням полковника П. М. Лащенка визволили Дзержинськ від фашистських загарбників. У боях за селище брали участь артилеристи 28-ї ви­нищувальної бригади. В складі 13-ї гвардійської танкової бригади 4-го Кантемирівського танкового корпусу бився за Дзержинськ і Герой Радянського Союзу І. П. Го­луб, командир танка Т-34. Патріот загинув і похований у Гордіївці. В боях за скло­завод був смертельно поранений Герой Радянського Союзу В. С. Путилін.
Дзержинці радо вітали своїх визволителів. Разом з воїнами до селища повер­нулись працівники партійних і радянських установ. Відновили роботу райком пар­тії і райвиконком, партійні організації підприємств і установ, райком ЛКСМУ.
В житті трудящих настав новий період – період відбудови народного господар­ства і дальшого його розвитку. За два з половиною роки окупації гітлерівці знищили 3 тис. громадян і вивезли на каторжні роботи до Німеччини 448 чоловік. 1945 року в Дзержинську налічувалося лише 4 тис. мешканців. Фашистські гнобителі залишили після себе руїни й попіл. Вони спалили і зруйнували 219 житлових будинків, вироб­ничі приміщення підприємств, будинки партійних і радянських установ, торговель­них, лікувальних і культурно-освітніх закладів.
З перших днів свого визволення і до кінця переможного завершення Великої Вітчизняної війни трудящі селища подавали всіляку допомогу воїнам Червоної Армії: вносили гроші на побудову танкової колони «Колгоспник Житомирщини», допомагали родинам фронтовиків, надсилали радянським воїнам подарунки. Своє­часно і зразково виконували фронтові замовлення підприємства і, зокрема, май­стерня склозаводу. Вже у 1944–1945 рр. працювали маслозавод, друкарня, під­приємства побутового обслуговування.
Комуністична партія і Радянський уряд подавали велику допомогу у відродженні господарства. Лише 1944 – 1945 рр. на відбудову склозаводу було асигновано 300 тис. крб. 1945 року підприємство стало до ладу. Рік у рік воно зростало, реконструюва­лись його цехи, збільшувався випуск продукції, поліпшувалась якість виробів. На обласній сільськогосподарській і промисловій виставках 1950 року завод показав 150 зразків своєї продукції – видувні й алмазно-грановані склянки, бокали, фужери, фруктові вази. Він став одним з найбільших підприємств скляних виробів на Україні, які демонструвалися на республіканській виставці у Дніпропетровську і Всесоюзній у Москві. Продукція заводу має великий попит і йде в Грузію, Вірме­нію, Казахстан, Узбекистан та інші республіки, експортується за кордон.
Завдяки допомозі держави, всього радянського народу порівняно швидко подолало труднощі післявоєнних років і сільське господарство. Вже на кінець четвертої п’ятирічки колгоспи відновили довоєнні посівні площі й громадське тва­ринництво. 1950 року артілі об’єдналися. Одні з них увійшли до колгоспу «Прогрес» (колишня артіль «10-річчя Жовтня»), інші – до колгоспу «Комсомолець». За ними закріплено 5116 га землі. Навесні 1951 року було створено Дзержинську МТС, яка набагато сприяла розширенню посівних площ, підвищенню культури землеробства й розвиткові громадського тваринництва.
Зразу після визволення поновлювали свою діяльність культурно-освітні заклади. У післявоєнні роки відбулося кілька масових недільників, завдяки чому прискорено відбудову всіх 4 шкіл, 4 клубів та 7 бібліотек. Населення одержу­вало центральну і республіканську пресу, видавалась районна газета «Колгоспний шлях».
Активнішою ставала боротьба за розвиток економіки й культури в роки наступ­них п’ятирічок. За 1965 – 1970 рр. підприємства Дзержинська перевиконали планові завдання і дали країні промислової продукції на 24,6 млн. крб. Особливо високих виробничих показників добився колектив


Сучасна карта - Дзержинськ