Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Дзержинськ

Сторінка 4 з 9
день і здійснено ряд інших заходів. Особлива увага приділялась організації допомоги Червоній Армії і боротьбі з бандитами, від рук яких загинули голова ревкому В. І. Бородкін, його заступник комсомолець П. М. Суховецький та інші.
В серпні 1919 року Романову, як і іншим містам і селам республіки, загрожували окупацією польські інтервенти. Тоді Волинський губернський підпільний комітет звернув особливу увагу на селище, як на найближчий пункт польського фронту. Сюди надіслано уповноваженого для роботи серед робітників заводів, створено партійний осередок з шести чоловік, призначено явки і т. д. За фронт-бюро ЦК КП(б)У в свою чергу відрядило п'ять працівників для підпільної роботи.
З квітня по червень 1920 року Романів був окупований військами Пілсудського. Чимало місцевих жителів вступило до лав Червоної Армії, билося з петлюрівцями і польськими інтервентами. У зв’язку з новим наступом польських інтервентів в кінці вересня 1920 року з Новограда-Волинського до Романова були евакуйовані радянські установи й підприємства. За вказівкою губкому КП(б)У до Романова пере­їхав повітовий ревком. 12 листопада 1920 року в містечку відбувся з’їзд сільських ревкомів, а 21 листопада – з’їзд комітетів незаможного селянства (КНС). Після виз­волення Романова від польських інтервентів, створено волосний ревком, а при ревкомі – партійний осередок. Цього ж року виникла комсомольська організація.
1921 року обрано Раду робітничих, селянських і солдатських депутатів, голо­вою якої став О. М. Волощук, обрано і місцевий комітет незаможного селянства на чолі з С. О. Климашем. На шляху державного, господарського й культурного будівництва постали значні труднощі. Навколо Романова в лісах нишпорили рештки розгромлених петлюрівських банд. У занепаді була економіка. Склозавод давав менше 70 проц. довоєнної продукції. 50 кустарних чинбарень, які працювали пере­важно для армії і потреб місцевого населення, закрилися через брак сировини. З 300 чинбарів більшість не працювала. 90 проц. торгівлі було зосереджено в руках приватників. Завдяки напруженій роботі трудящих і допомозі Радянського уряду швидко стали до ладу промислові підприємства, відроджувалось сільське господар­ство, розгорталась радянська торгівля.
В листопаді 1922 року на повну потужність почав працювати склозавод «Черво­ний Жовтень», 1924 року підприємство вже дало прибуток. Одночасно вживалися заходи до налагодження роботи численних шкіряних підприємств. Більші з них було націоналізовано й здано в оренду. Деякі об’єднались у промислову артіль «Шкіркооп». Аналогічні артілі виникали і в інших галузях місцевої промисловості, на­приклад, у меблевій (артіль ім. Комінтерну, «Лозоплет» тощо).
Постанова Уряду Радянської України від 10 грудня 1924 року про віднесення Романова до розряду селищ міського типу сприяла відбудові й розвиткові місцевої економіки. В селищі поліпшилась справа добору й розстановки кадрів, посилилось керівництво промисловістю, сільським господарством, культурним будівництвом. По­мітно зросли партійні організації. Романівці гаряче відгукнулися на ленінський при­зов. До лав Комуністичної партії йшли кращі робітники. Лише на склозаводі було прийнято 10 чоловік. 1925 року партійний осередок мав у своєму складі 37 комуністів. Збільшилась і комсомольська організація. Колективи підприємств, в авангарді яких ішли комуністи, добивалися нових успіхів у підвищенні продуктивності праці, виконанні завдань господарського будівництва. Завдяки цьому вже 1925 року пра­цювали всі підприємства селища.
З відбудовою й розвитком промисловості відроджувалося зруйноване вій­ною сільське господарство. 1921 року земельна комісія перерозподілила колишню панську землю й реманент між бідняками. За допомогою Радянської держави були створені кредитне сільськогосподарське товариство і комітети взаємодопомоги, які відіграли важливу роль у налагодженні й становленні селянських господарств. Ви­никнення у 1922 році машинного товариства було одним з важливих факторів, що сприяв об’єднанню селян у виробничі кооперативи. Першим таким кооперативом була сільськогосподарська артіль «Червона зоря», створена 20 березня 1924 року з незаможників та демобілізованих червоноармійців на землях колишнього радгоспу. Комуністи О. Д. Семенюк і М. К. Пономарчук разом зі своїми сім’ями першими пі­шли в артіль, а за ними – ще 10 родин. У 1925


Сучасна карта - Дзержинськ