Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Дзержинськ

Сторінка 2 з 9
Напівтяглові мали по 6 моргів і працювали в супрязі теж по три дні. Піші селяни (їм належало по одному – три морги) виконували роботи, що не потребували використання робочої худоби. Жінки й діти відробляли ще т. зв. уроки: тіпали льон і коноплі, пряли, ткали полотно, збирали гриби, овочі тощо. Селяни не мали можливості навіть вчасно засіяти свої ділянки землі, зібрати урожай, наткати собі полотна на сорочку, доглянути малих дітей. Багато з них не зносили такого тяжкого становища, кидали село, хату, а часто й дітей і тікали світ за очі.
Реформа 1861 року супроводилася в Романові гострою класовою боротьбою. За інвентарними правилами селянам належало 3346 десятин землі, у т. ч. 1911 десятин лі­су. Але граф Іллінський погодився передати їм лише 1699 десятин. За виділену землю колишні кріпаки повинні були протягом 49 років платити по 1359 крб. 70 коп. на рік викупу. Селянам дісталися гірші наділи, непридатні для землеробства, клинами врізалися в ці землі поміщицькі масиви. Внаслідок багаторічної наполегливої бо­ротьби селян у 1875 році поміщик змушений був поступитися і скласти додатковий викупний акт на 317 десятин. Але й цей убогий «додаток» був розкиданий у 107 міс­цях. Це робилося для того, як зазначав В. І. Ленін, щоб «легше було благородним дворянам кабалити селян і здавати їм землю за лихварські ціни». Спадкоємець Іллінського Стецький забороняв селянам проїжджати, гнати худобу на селянські пасовиська по шляхах, що проходили через його поля.
Жителі Романова рішуче боролися проти поміщика. Вони обрали своїми представниками В. А. Гаврилюка та М. В. Гусака і доручили їм опротестувати сваволю пана, вимагати відчуження тих земель, що «врізалися» в їхні ділянки. Селяни само­чинно випасали панські сінокоси, вирубували ліс, руйнували лісну огорожу. Полі­ція, що прибула в містечко за викликом поміщика, вчинила масовий допит, щоб виявити ватажків. На запитання урядника В. А. Гаврилюк відповів, що він справді закликав громаду пасти худобу на панських сінокосах. Якщо ж Стецький зажене скотину до себе в хлів, останній можна буде й розібрати. Ці виступи з перервами тривали з кінця XIX до початку XX століття. Спір селян з паном став предметом розгляду в Сенаті, але справа була вирішена, звичайно, на користь поміщика.
Після реформи 1861 року в Романові почала розвиватися промисловість. Пра­цювали заводи смоляний, винокурний, обробки дубової кори, лісопильний, шкіряні, а 1903 року – скляний. Розвивалася кустарна промисловість – ткацтво, чоботар­ство, виробництво возів, поширювалися різні промисли. Коли почалося будівництво залізниці Бердичів–Шепетівка, що пролягала неподалік, значна кількість бідноти пішла працювати вантажниками.
Кінець XIX – початок XX ст. викликали нові явища в суспільному житті Романова. 26 вересня 1904 року в Романові відбулася перша політична демонстрація за політичні свободи і восьмигодинний робочий день. У 1905 році страйку­вали робітники склозаводу, які вимагали скорочення робочого дня, збільшення заробітної плати, поліпшення умов праці. 1906 року вони виступали організованіше, і орендар заводу змушений був поступитися, збільшивши заробітну плату на 10 процентів.
Не припиняли боротьбу проти своїх гнобителів і селяни. Восени 1906 року вони самочинно рубали ліс поміщика, рішучіше вимагали відокремлення його земель від селянських і виділення на їх користь додатково 1911 десятин, або більше, «скіль­ки виявиться потрібним для розширення наділів». Волинський губернатор, занепо­коєний цими подіями, наказав мировому посереднику Новоград-Волинського повіту «докласти всіх зусиль для досягнення угоди між власником романівського маєтку Отецьким і місцевою громадою».
Своїм ватажком, який би захищав інтереси людей праці, селяни обрали вчителя місцевої школи В. М. Скорохода. Коли повітовий урядник почав звинувачувати їх у самовільній порубці панського лісу, В. М. Скороход рішуче заявив, що «ліс тепер належить селянам». До Романова не раз навідувалися мирові посередники й поліція. Але громада не поступилася. В грудні 1910 року на своєму сході вона наполягала передати їй 2900 десятин поміщицької землі з лісом. Губернатор доручив повітовому справнику розслідувати справу про «шкідливу» діяльність В. М. Скорохода.
Здобувши підтримку місцевих органів влади, експлуататори посилили наступ на трудящі маси. Скасували надбавку на заробітну плату, здобуту


Сучасна карта - Дзержинськ